Реклама

влажн.:

давл.:


Главная arrow Наш город arrow Достопримечательности arrow Будинок з колонами
Будинок з колонами Печать
Автор Газета "Лидер"   
21.03.2010 г.

Навпроти від ДАІ, через площу, продовжує милувати очі охтирчан колишнє повітове училище, або будинок з колонами. Його появі передувала шкільна реформа, яка розпочалася у 1786 році. Згідно цієї реформи в повітових містах створювалися двокласні народні училища, в яких діти навчалися" читанню, письму, арифметиці.

У лютому 1790 року таке училище відкрилося в Охтирці. Під Мале Народне, училище міська дума відвела будинок осавула, збудований у 1763 році на землі поміщиці Райковичевої. У будинку, критому соломою, було три кімнати. Спочатку училище було однокласним, а з 1806 року після переобладнання в ньому відкрили другий клас. Крім основних предметів тут викладалися німецька, латинська і старослов'янська мови.

Рівень знань, який отримували учні училища, відповідав першим класам гімназії. Старе приміщення уже не задовольняло потреб Малого Народного училища, тому прийшов час побудови нового.

Збудував нове приміщення училища відомий харківський архітектор Є.О. Васильєв (1773 р.н.). Освіту він отримав в Петербурзькому гірничому інституті, працював викладачем Харківського університету. За власним проектами Є.О.Васильєв будував громадські будівлі, житлові садиби і церкви в Харкові та губернії. Архітектор складав типові проекти гімназій, а також повітових училищ для Харкова, Сум, Охтирки, Ізюма й інших міст. Його творінню в Охтирці виповнилось майже 200 років. Збудоване училище в 1812 - 1813 рр. Дивує, що будівництву не завадила війна з французами.

Мале народне двохкласне училище під час відкриття освячував притч Успенської церкви, бо воно входило в територію парафії церкви.

Для повітового навчального закладу був збудований одноповерховий будинок з величним портиком, в решті - досить скромна провінційна будівля. Приміщення колишнього навчального закладу - єдиний в області приклад провінційного варіанту класицизму, вираженого в чистих стильових формах.

Своєрідна, відмічена прикметами •класицизму одноповерхова будівля відрізняється на загальному планові типової забудови. Прямокутна в плані, вона має два бокових ризаліти і чотирьохколонний портик тосканського ордеру в центрі, що увінчані трикутними фронтонами. Стіни гладкі, з непропорційно малими, рідко поставленими вікнами, розміщених у мілких витягнутих нішах. На ризаліті ніші мають арочну форму. Карниз вузький, гладенький з невеличким виступом.

Колишнє повітове училище цікаве тим, що тут навчався майбутній поет Слобожанщини Яків Щоголів. Він народився в Охтирці 5 листопада 1823 року в сім'ї небагатого службовця, який на схилі літ виклопотав собі дворянське звання. Яків Іванович навчався у трикласному (1832-1835 рр.) повітовому училищі, та, напевно, роки навчання не залишили глибокого сліду у душі дитини, бо згадував не школу, а рибальство, розмови з дідом-пасічником, казки. Поетичною школою для нього стала природа Надворскля.

Майже 50 років викладачем училища працював відомий наш земляк вчений, історик, етнограф, краєзнавець, журналіст Твердохлібов Олександр Дмитрович, який жив на колишньому Дворянському провулку (сучасний провулок Ілліча), буд. 3. Дякуючи його монографії «Століття Охтирського повітового училища» відомо і те, що в 1834 році повітове училище було переведене на 3-класне навчання. Друкувався Олександр Дмитрович у газетах під псевдонімом „Земляк", писав історико-етнографічні статті. Народився Твердохлібов у 1840 році у нашому місті, похований на Центральному цвинтарі Охтирки у 1918 році. За життя він зібрав велику бібліотеку, що була пограбована поліцаями під час окупації Охтирки фашистськими загарбниками.

Гнилосиров (Гнилосир) Василь Степанович - український педагог, журналіст, письменник-у 1863-1869 роках також працював в охтирському повітовому училищі, організовував для населення міста недільні школи, складав український орфографічний словник. Саме в цей час Василь Степанович звернувся до Т.Г. Шевченка з проханням порадити, як вводити рідну мову у недільних школах. Шевченко відгукнувся на це і надіслав значну частину тиражу „Букваря южнорусского" для використання в недільних школах. Як відомо, Тарас Григорович влітку 1846 року перебував у Охтирці, навіть відправляв листа Корольову П.М. 14 серпня з пошти. Напевно, разом з букварями, надійшли і книги Кобзаря, бо його друг Гнилосиров на охтирському майдані упродовж трьох днів продав 18 книг Т.Г. Шевченка.

Гнилосиров народився 21 березня 1836 року у Полтаві. У 60-х роках навчався у Харківському університеті. Друкувався під псевдонімом А. Гавриш. Виступав проти переслідування української мови. Тоді ж стає одним із засновників Всеукраїнського громадянського руху, за участь у якому багато хто пішов до Сибіру. Гнилосирові B.C. пощастило уникнути репресій. У 1873-1895 роках Василь Степанович був директором повітової школи м. Канев. Постійно, до самої смерті, він доглядав за могилою Кобзаря. Гнилосиров помер З листопада 1901 року і похований у м. Каневі.

Колишнє повітове училище - один із корпусів сучасної гімназії, для якого була зроблена добудова правого крила будівлі. Будинок з колонами, як його називають мешканці міста, оголошений пам'яткою архітектури місцевого значення.

■ Марія ПОЛІЩУК, методист туристсько-краєзнавчого напрямку міського центру дитячої та юнацької творчості

 
on-620120_pro_mar.gif

bezp.gif

doma.jpg

Реклама

express.gif

dialog.gif

Реклама

drova.jpg

Загрузка...