Фото - Mark, www.okhtyrka.biz

У центрі міста, напроти міської мерії, знаходиться ще одна пам'ятка архітектури місцевого значення - краєзнавчий музей. Це будівля початку XX ст., колишній приватний будинок. Прізвище власника невідоме. Існує версія, що це міг бути будинок купця Водяницького.

Особняк двоповерховий, прямокутний у плані, зі сторонами 24x12 метрів, виконаний із цегли і оштукатурений. Другий поверх значно вищий, ніж перший. У приміщення ведуть три входи. Над ними розташовані високі арочні вікна. Фасад прикрашений пілястрами і прямокутними високими вікнами, які обрамлені вузькими простими тягами і сандриками. Будівля завершується прямим гладким карнизом з великим, майже півметровим, виносом. Над карнизом, напроти кожного арочного вікна, піднімаються трикутні фронтончики. Бокові фасади мають по 4 вікна, що розділені між собою фігурним парапетом над карнизом і пілястрами. Пластика будівлі вирішена майже без елементів декору, використані безфункційні віконні обрамлюючі полички, перед вхідними дверима - по дві колони під невеличким портиком. В середині минулого століття другий поверх мав невеликий балкон.

Із спогадів старожилів Охтирки відомо, що в 1918 році у приміщенні теперішнього музею розміщувався штаб І Охтирського радянського полку. До Великої Вітчизняної війни та на початку окупації Охтирки фашистськими загарбниками у цьому будинку жив і мав приватний зубний кабінет лікар Халфін, який був відправлений у єврейське гетто на вулицю Некрасова, а згодом разом з іншими мешканцями гетто був розстріляний на околиці міста.

В 50-ті роки минулого століття сюди із Христо-Різдвяної церкви перемістився краєзнавчий музей. Експозиція музею була розгорнута в церкві напередодні війни. Під час окупації експонати зберігались у церковному підвалі.

Музей існує більше 80 років. Ще в далекі 20-і роки минулого століття заввідділом народної освіти м. Охтирки Б. Антоненко - Давидович підписав наказ про створення комітету по охороні пам'ятників давнини і музею. Його очолив батько письменника. Перша експозиція музею була розташована на території сучасної гімназії, а в 1921 році музей знаходився на Старо-Київській вулиці у будинку Коробової. Його директором був син білогвардійця Михайло Горват. Влітку 1924 року музей у складі трьох відділів був відкритий офіційно.

З 1995 року Охтирський краєзнавчий музей став міським, а не філією Сумського обласного музею. Відкриті для огляду 4 зали. Перший представляє фауну краю, другий - історію Охтирщини і побут різних прошарків населення, третій - присвячений подіям Великої Вітчизняної війни. В четвертому залі розташовуються виставки робіт митців, фотографів, художників тощо. На першому поверсі два магазини орендують частину приміщення, що, згідно з законом про діяльність державних музеїв, недопустимо.

На фасаді музею у 1972 році до 250-річчя з дня народження видатного українського філософа-просвітителя і письменника Сковороди Григорія Савовича (1722-1794) було встановлено меморіальну дошку. Під час своїх вимушених мандрівок він побував у багатьох населених пунктах Сумщини. У нашому місті Г.С. Сковорода перебував у 1764, 1765 та 1770 роках, мав тут учнів і однодумців. Меморіальну дошку згодом замінили на іншу, виготовлену художником, членом Спілки архітекторів України Чаговцем Петром Миколайовичем, який подарував музею також кілька своїх картин.

Тисячі відвідувачів переступали поріг музею. Зробіть це і ви. Тут з вами буде говорити сама історія, яку озвучать наукові працівники музею, невеликий колектив яких очолює директор Калюжна Н.Г.

■ Марія ПОЛІЩУК, методист туристсько-краєзнавчого напрямку міського центру дитячої та юнацької творчості