Млини споруджувала та використовувала козацька старшина, поміщики, монастирі, заможні козаки, селяни та міщани. У 1722 році в Охтирській провінції налічувалося 209 млинів. Для порівняння: в Харківському комісарстві їх було 160, у Сумській провінції - теж 160. На кінець ХУІІІ століття в Охтирському повіті діяло 112 водяних та 2 вітряних млини.
Млинарський промисел був досить вигідним. У подальшому царський уряд взяв його під свій контроль. На Слобожанщині з'явилися казенні млини, збудовані за державний кошт, конфісковані або куплені у приватних осіб.
На початку XIX століття серед інших галузей харчової промисловості розширювалося борошномельне виробництво. Його основу становило хатнє виробництво, яке базувалося на найпростіших ручних жорнах, та млинарсько-промислове. До складу останнього входили вітряні та водяні млини. Оскільки вони були нескладні своєю будовою, то, як правило, обслуговувалися одним робітником.
Кінцева продукція млинарства не йшла на ринок, а використовувалася на задоволення потреб власників перероблюваної сировини. Можливість продавати борошно та іншу продукцію млинарства на сільських та міських ринках мали лише власники млинів, які отримували їх за надані послуги.
Мукомельне виробництво було поширене в усіх більш-менш великих населених пунктах Охтирщини. У 1836 році в Охтирському повіті налічувалося 126 водяних млинів і 407 вітряків. Вони належали поміщикам, козакам, державним селянам. Окремі поміщики мали по 2-5 і більше млинів. На поміщицьких млинах працювали за нарядом кріпосні селяни, відбуваючи таким чином панщину. Мірошниками теж працювали кріпаки, коли досягали певного рівня майстерності.
На відміну від кінцевої продукції поміщицького мукомельного виробництва, значна частина якої продавалась, продукція селянських млинів в основному йшла на задоволення власних потреб. Поява в кінці 40-х років XIX століття парових млинів ознаменувала перехід до виробництва продукції виключно на продаж. У нашому краї парові млини з'явилися дещо пізніше.
В другій половині XIX століття подальшого розвитку набула борошномельна промисловість. Цьому сприяло зростання чисельності міського населення, впровадження в виробництво вальцьового верстата, який замінив жорна Однак поряд із передовими на той час паровими млинами були і млини водяні та вітряки. В Охтирському повіті налічувався 201 вітряк.
У 1894 році в місті Охтирці було збудовано млин з паровим двигуном потужністю 260 к.с. (власники О.О.Виноградов, В.В.Долгарьов, М.Д.Капелєв). Основний капітал підприємства становив 150 тис. крб., щороку виробляли борошна на 425 тис. крб. Другий паровий млин в Охтирці збудовано в 1896 році. Його власниками були купці Курилови та Бойко. Основний капітал цього підприємства - 180 тис. крб. А кількість працівників - 45 осіб. За рік підприємство виробляло продукції на 817 тис.крб.
На початку XX століття борошномельне виробництво зазнало значних змін. Серед млинів Охтирського повіту почали переважати парові: у 1910 році їх було 51, водяних - 24. Ними перероблялося 3304 тис. пудів зерна.
Наталія КОЛОДЯЖНА, учениця 10 класу В'язівського НВК
Наше місто 
