Було це в 70-х роках XIX сторіччя. Відвідувачі однієї з художніх виставок, організованих в Петербурзі, довго затримувалися перед одним з численних портретів.

З великою силою, художньою виразністю і майстерністю було написане просте, але водночас привабливе, мудре селянське обличчя. Найбільш вражали очі. В них світився розум, ледве-ледве лукава посмішка. Хто ж автор цього портрета? Він був невідомий. А історія портрета така.

Привезли його з повітового містечка Охтирка, намалював портрет місцевий вчитель Сава Іванович Охріменко. Роботу було відразу ж продано. Коли Охріменка запитали про Ціну, то він, як людина, що жила в злиднях, запросив «червінець». Як виявилося, потім картину було перепродано за значно вищою ціною. Цей факт тісно поєднаний з існуванням в нашому місті школи художників. її засновником і керівником був живописець Муравський, котрий прожив 136 років.

Роботи учнів цієї школи, особливо братів Сави Івановича, Семена Івановича і Михайла Івановича Охріменків, набули широкої популярності серед любителів живопису. Школа була пройнята реалістичними тенденціями. Навіть у картинах на біблейські сюжети обов'язково втілювалось міцне реалістичне начало. Учні школи не замикались у вузькому колі. Вони працювали викладачами малювання в школах міста, прищеплювали молоді високий художній смак, знайомили школярів з історією українського і російського живопису. З стін цієї школи вийшов широко відомий художник Я.Є.Сушко, талановитий різьбяр по дереву Чернов та інші.

Охтирчани проявляли підвищений інтерес до живопису. Цьому сприяли художні виставки. Перша з таких виставок відкрилася в Охтирці 2 листопада 1872 року Потім виставки робіт художників почали влаштовуватись регулярно.

На жаль, ці чудові традиції зараз забуті. А відродити їх можна б. Варто було б виділити для влаштування виставок приміщення. Ще в 1980 - 1990 -ті роки просили ми віддати для цієї справи будинок священика Миколаївської церкви (вул. Жовтнева, 13). Але нам відповідали, що, бачите, це історична споруда і її не можна-використовувати навіть під картини, бо, мовляв, вона може втратити свій первозданний вигляд. Тепер там банк «Володимирський». Від «первозданного вигляду» цієї споруди не залишилося й згадки.

■ Олександр ГАЛКІН