|
Готується до друку видання - книга про історію Охтирського пивзаводу. Автор книги - Наталка КОВАЛЬЧУК. Ось-ось має побачити світ сигнальний примірник. Наклад книжки обмежений, тому газета "Лідер" розпочинає друкувати глави цієї книги
так все починалося У багатьох підручниках історії, за якими навчалися учні і студенти у колишньому Радянському Союзі, народно-господарські досягнення СРСР найчастіше порівнювалися з економічними показниками 1913 року, яких досягла Царська Росія. Адже саме той період вважається розквітом Російської імперії. Пожвавлення промислового виробництва почалося десь з 1910 року. Причин цього історики називають кілька. Однак як одну з важливих - проведення столипінської реформи, що отримала свою назву за прізвищем царського міністра Столипіна - ініціатора відчутних змін у сільському господарстві. У той час не тільки пожвавлювали свою діяльність старі підприємства, а й виникали нові. Особливо швидко зростала промисловість і в Україні. Скажімо, у 1912-1913 роках в Україні працювало більше 300 підприємств машинобудування та обробної промисловості. Чистий дохід України за 1912 рік, який вона переказала зі своїх коштів на покриття видатків інших частин Російської імперії, склав 121 мільйон 808 тисяч рублів. Як зазначено у «Краєзнавчих записках» Охтирського краєзнавчого музею, Охтирський повіт на той час був економічним районом, де переважало сільське господарство. Так, на 1 січня 1911 року селяни складали 91,9% всіх жителів повіту. 99% всіх господарств займалися хліборобством. У місті ситуація була дещо іншою, але і тут третина населення -33,6% - займалася сільським господарством. Промисловість в ті часи в нашому краї була розвинута доволі слабко. Переважно діяли дрібні кустарні промисли. За даними тогочасних статистичних довідників, що видавалися у Харківській губернії, в 1912 році в Охтирці було 150 підприємств, де працювало 6217 робітників. Найбільш потужно розвиненою можна назвати цукрову промисловість. На семи цукрових заводах трудилося 4519 робітників. У кустарному виробництві - 2988. Навіть найпростіший аналіз даних за той період переконує, що тодішні охтирські ділові люди віддавали перевагу підприємствам харчової промисловості. Адже у 1912 році у нашому місті діяло 7 фабрик, які виготовляли цукерки і фруктові води, 6 винокуренних заводів і казенних винних складів. Це зазначено і в «Краєзнавчих записках» Охтирського музею. А от пивоварний завод на період 1912 року значиться лише один. Вказано, що на ньому працювало 11 робітників. З такою кількістю робітників на той період на Охтирщині діяв Іванівський завод, що існував на Пристані. Таку ж чисельність працюючих зберіг він до 1914 року. Історія ж сьогоднішнього підприємства - ВАТ «Охтирський пивоварний завод» у той час тільки починалася. Про те, як це відбувалося, детально у книзі «Історія пивзаводу», яка вийшла друком 2003 року, розповіла Леся Криницька - охтирська журналістка. А починалося все якраз у період економічного піднесення - в 1913 році. Дозвіл на будівництво пивзаводу в Охтирці міщанин Іван Іванович Бондаренко отримав для своїх спадкоємців: сина - Митрофана Івановича Бондаренка та зятя Луки Яковича Крижанівського наприкінці жовтня 1913 року. Як свідчать архівні документи, 6 березня 1913 року у Харківському губернському правлінні було зареєстроване клопотання М. І Бондаренка «О разрешении постройки пивоваренного завода в гор. Ахтырке», в якому він зазначав, що «предполагая открыть в гор. Ахтырке Харьковской губ. Ахтырского уезда пивоваренный завод», має честь покірно просити про видачу «соответствующего разрешения». Датоване це клопотання 16 січням 1913 року. З нього і почалося «Дело» за №54913 Харківського губернського правління «По прошению М. И. Бондаренко о разрешении постройки пивоваренного завода в гор. Ахтырке». Є в цій справі один нюанс. Спочатку одним із співвласників майбутнього пивоварного заводу значилася донька І. І. Бондаренка - Олександра, але згодом її ім'я буде викресленим з «Технічного протоколу» №376 будівельного управління Харківського губернського правління, а натомість у всіх документах значитиметься ім'я чоловіка Олександри - залізничного інженера і агронома Луки Яковича Крижанівського. Далі буде... Газета "Лидер"
 |
