Головна arrow Наше місто arrow История arrow Територія району була заселена здавна
Територія району була заселена здавна Печать
Автор Город А   
27.03.2008 г.

За російсько-польською угодою 1647 року Охтирщина відійшла до Росії. Дальший розвиток пов'язаний з масовим переселенням жителів Подніпров'я на південно-східні окраїни Російської держави. З часу свого виникнення й до першої половини XVIII століття Охтирщина відіграла роль військово-стратегічного пункту на південно-східному кордоні Російської держави. Після ліквідації полкового устрою 1765 року Охтирщина стала провінцією Слобідсько-Української губернії, 1780-1796 - Охтирського повіту Харківського намісництва.

Згідно Постанови Президії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету про зміни старої системи районування в Україні 7 березня 1923 року утворився Охтирський район, який на той час увійшов до Харківської губернії.

В 20-30-х роках проходили багаторазові зміни кількості та складу районів на території України. Утворились округи, в тому числі і Охтирський. Потім знову ця територія стала районом. 9 лютого 1932 року Охтирський район згідно Постанови Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету увійшов до складу області. А 10 січня 1939 року згідно Указу Президії Верховної ради СРСР була утворена Сумська область, якій передали Охтирський район.

В 1959 році був ліквідований Грунський район Сумської області, територія якого передана Охтирському району. У відповідності з Указом Президії Верховної Ради СРСР від З0 грудня 1962 року укрупнились райони Сумської області, в результаті чого до складу Охтирського району увійшли Великописарівський і Тростянецький райони. А 1 грудня 1964 року знову відновився Тростянецький район, за цим 8 грудня 1966 року - Великописарівський.

В січні 1963 року уточнилась назва району і на українській мові він став називатися Ахтирський, а районний центр з Охтирки став Ахтиркою. Але в грудні 1966 року відновилася стара назва і район знову став Охтирським.

На момент утворення в Охтирському районі була добре розвинута мережа дрібної та кустарно-ремісничої промисловості. В районі налічувалось зайнятих осіб в дрібній та кустарно-ремісничій промисловості - 599 осіб.

Економіка району початку 20-х років XX століття характеризується утворенням державного сектору промисловості як наслідку проведення націоналізації власності.

На території району, в час його утворення налічувалось 77 населених пунктів. Населення складало 34 тисячі чоловік.

Голодомор 1933 року не обминув також і Охтирський район. Особливо лютував він у селах Розсохувате, Ясенове, Розкопи, Хухра та інших. Він забрав тисячі селянських жителів.

Значні зміни на селі відбулися після організації машинно-тракторних станцій. В 1935 році в районі вже працювало 17 тракторних бригад.

В 1939 році утворилась Сумська область, до складу якої увійшов і Охтирський район. Села міцніли, розвивались, а разом з ними розвивались колективні господарства.

Німецько-фашистська окупація завдала величезних збитків економіці району. Усі колективні господарства були розграбовані, техніка і худоба вивезені до Німеччини.

Не дивлячись на страшну посуху 1946 року, самовіддана праця селян по відбудові колгоспів уже в перші повоєнні роки дала відчутний результат. В 1948 році було освоєно довоєнні посівні площі, відроджено тваринницьку галузь.

Після війни на території району відновились пошуки корисних копалин. Вже на кінець п'ятидесятих років геологи виявили поблизу сіл Качанівка, Рибальське, Хухра перспективні поклади нафти та газу. В 1961 році на базі цих родовищ почав працювати Охтирський нафтопромисел. В 1977 році на нафтопромислі розпочато промисловий видобуток високоякісної девонської нафти.

В 1978 році на базі компресорного цеху Охтирського нафтогазовидобувного управління було створено Качанівський газопереробний завод. В 1979 році до Качанівського ГПЗ було приєднано Глинсько-Розбішівські компресорні станції Полтавського нафтогазовидобувного управління.

Дальшого розвитку набуло і сільське господарство району. Йшло повсюдне укрупнення колгоспів. В 70-х роках спостерігається їх особливо активний розвиток. Завдяки запроваджено прогресивних технологій по переозброєнню сільського господарства в цілому район досяг високих показників. Він вийшов у число передових не тільки в області, ай в Україні.

На території району зареєстровано 17 релігійних громад. 12 із них належать Московському патріархату, а 5 - Київському. В селі Олешня в 1994 році відкрито новозбудовану Свято-Покровську церкву. Крім цього, церкви працюють в селах Ясенове, Куземині, Груні. В решті населених пунктів, де зареєстровані громади діють молитовні будинки.

Однією з найзначніших археологічних пам'яток в районі є Більське городище, яке відноситься до VII століття до нової ери. Знаходиться воно поблизу нинішнього села Куземин. Його досліджував ще в давнину мандрівний древньогрецький вчений Геро-дот і дійшов висновку, що це є не що інше, як давнє місто Гелон. Є припущення, що далеко до скіфів тут існувала досить розвинена цивілізація. В наш час на городищі велись розкопки в 1906 році істориком В. Городцовим. При цьому зібрано вражаючу колекцію, яка підтверджувала, що це частина держави гелонів. В 1954 році експедиція Харківського університету під керівництвом Б.А. Шрамка відновили розкопки. Тоді були знайдені медичні скальпелі подібні до сучасних, печі для виплавляння міді, випалювання посуду, кузня з гранітним ковадлом, зброя, спорядження для коней.

На території району є досить багато курганів. Деякі з них досліджувались. Зокрема, у "Крашевських" могилах біля села Кудрявого при розкопках знайдено скіфський інвентар.

Археологічна експедиція Київського інституту археології вела розкопки курганних могильників біля села Журавне. їх поява датується XI-м століттям. Там знайдено залізні вироби: ножі, браслети, скроневі підвіски, кілька амулетів, вироби зі срібла.

В п'яти кілометрах на північ від Охтирки біля села Чернеччина в 1654 році був заснований Троїцький монастир. Стояв він на мальовничій надворсклянській горі. Наприкінці XIX століття монастир був один з найбільших у Росії, а величчю та красою поступався лише славнозвісному Святогорському. На жаль, до наших днів він не зберігся. І як архітектурна пам'ятка від нього залишилась лише напівзруйнована дзвіниця.

Архітектурними пам'ятками дерев'яного зодчества є П'ятницька церква в селі Бакирівка, збудована в 1801 році та церква в Журавному, яка відноситься до XVII століття. Остання відома тим, що при будівництві її не використовувався жоден цвях. Нині обидві ці споруди знаходяться в аварійному стані.

В селі Климентове на річці Ворскла - збереглись рештки старого водяного млина, збудованого у XVIII столітті. Це теж архітектурна пам'ятка.

В селі Горяйстівка народився і працював до війни легендарний герой штурму останнього оплоту фашизму - Рейхстагу О.П. Берест, який разом з Єгоровим і Кантарія водружав Прапор Перемоги над Рейхстагом.

В селі Грунь народився видатний український письменник-гуморист Остап Вишня (П.М. Губенко 1888-1956 рр.) та його брат, теж відомий сатирик-гуморист Василь Чечвянський (В.М. Губенко 1888-1938 рр.).

Приміське село Чернеччина - батьківщина відомого українського поета-партизана П.М. Воронька (1913-1988 рр.).

З іменем письменника Івана Багряного (1906-1963 рр.) пов'язана історія села Куземин. Тут жили його батьки, в дитинстві і юності деякий час проживав і майбутній письменник. Іван Багряний був в'язнем сталінських таборів, потім емігрував і проживав у США та Німеччині. У своїх творах ("Сад Гетсиманський", 'Тигролови" та інші) він розповів про страхіття ГУЛЛагів. Йому посмертно присвоєно Державну премію України імені Т.Г.Шевченка.

В селі Лутище 1922 року народилась заслужена артистка УРСР Л.І.Рудик. В двадцятих роках на Чупахівському цукрозаводі працював майбутній член-кореспондент АН СРСР, генерал-лейтенант інженерно-технічної служби, тричі Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської премії і шести державних премій, конструктор танків М.Л.Духов.

В селі Буймерівці на колишній території будинку відпочинку "Буймерівський" встановлено пам'ятник Т.Г.Шевченку. Автор і час встановлення невідомі.

На місцях завершальних боїв Курської битви на землях колишнього радгоспу "Ударник" в 1966 році споруджено меморіальний комплекс "Курган Бойової Слави" (автори: скульптор Н.Дерегус, архітектор Б.Бердник).

Крізь часи Охтирський район проніс величну красу своєї природи: криштальну чистоту рік, неосяжну могутність лісів, безкрайній простір полів. Ми пишаємося нашими славними земляками, які жили, працювали і творили на цій славній землі.

 
kylymy_150523.jpg

bezp_181120.gif

express.gif

pam_100221_02.jpg

bud_250323.jpg

brus_110423_02.jpg

pesok_220823_01.jpg