Головна arrow Розділи arrow Місцеві новини arrow Події arrow ОЦЕ ТАК ГРИБОЧКИ...
ОЦЕ ТАК ГРИБОЧКИ... Печать
Автор Город А   
17.10.2007 г.

Лихо, неприємність може трапитися з кожним. Від цього ніхто не застрахований. Охтирчанам пощастило в тому, що у нас розташований потужній гарнізон МНС - цілих чотири підрозділи. В першу чергу це пов'язано з тим, що ми - нафтовидобувний регіон, і в разі аварії потрібні рішучі потужні дії. Таким чином, ми маємо достатньо сил для локалізації й багатьох інших надзвичайних ситуацій, які можуть трапитись.

Хочу подякувати всім службам, які вкотре відгукнулися на заклик про допомогу, надали необхідні ресурси для вирішення невідкладних питань. Така злагоджена робота дозволяє долати будь-які негаразди.

Пора осіння багата на врожай. І лани, і ліси щедро розгорнули свої засіки. А грибникам у цьому році вже, напевне, жалітись не варто. Багато охтирчан полюбляють тихе полювання. Справа ця і корисна, і приємна. Та ось не завжди безпечна. З початку року на території області від отруєння грибами було госпіталізовано троє чоловік. В нашому районі до госпіталізації справа не дійшла. Однак нещодавно стався у нас неприємний випадок.

В ясний день Сергій Ф. з молодшим сином, 12-річною донькою та тещею вирішив пополювати вволю за боровиками та опеньками. Вибралися на Гулову гору. І родина розділилася. Син з батьком, (чоловіки ж!) пішли в один бік, а дівчата - в інший. Грибів назбирали, на славу.

Сонце потихеньку сідало. Сергій почав турбуватись за жіночу половину "грибозбирального загону". Зателефонував доньці. Це було десь о пів на п'яту вечора.

"Ми вже спускаємось", - відповіла 12-річна Ірина.

Пройшло 15 хвилин, півгодини, а грибників все не було. Голова родини не на жарт збентежився, почав подавати звукові сигнали, кричати. Спробував шукати самотужки. Однак безрезультатно. Дзвінки доньчин мобільний вже більш не приймав. Що робити в такій ситуації? Уявіть себе на місці Сергія. По-перше в лісі, особливо по темряві, легко не помітити ями, які бувають глибиною понад два метри. Не кажучи про звірів, тих же гадюк, якими сповнені в цьому році лісові угіддя...

Сергій скликав кого-міг з друзів та співробітників. Мисливці захопили з собою рушниці. Гукали, стріляли в повітря, пробували додзвонитися на телефон. Та Гулова гора надійно заплутала грибників, вкрила листом і наче захлопнула у різбляній шкатулці.

Так швидко сплинуло три години. Зрозумівши, що більше гаяти час ризиковано, Сергій звернувся по допомогу до рятівників. Зв'язався по телефону з начальником Охтирського районного відділу ГУ МНС України в Сумській області полковником внутрішньої служби Корабельським Михайлом Анатолійовичем.

На дворі вже були сутінки. Відразу ж на місце пригоди був направлений другий хід 14 самостійної державної пожежної частини м. Охтирка. Був зібраний по тривозі інженерно-інспекторський склад. Рятівники з ліхтарями почали планомірне прочісування лісного масиву.

На всяк, як кажуть, "пожежний" випадок в спецпідрозділі розроблена інструкція про взаємодію зі всіма службами міста та району. Не всі форсмажорні обставини можливо врахувати. До цього випадку шукати тих, хто заблукав, вогнеборцям не випадало. Як і ще багато чого. Але життя доводе, що служба, яка може допомогти, врятувати з будь-якої біди, незамінна. Особливо, якщо небезпека існує, але ситуація нетипова, і хто тобі може допомогти в біді - одразу не зрозуміло.

Для цього і несуть цілодобову варту працівники МНС. Виклик прийме диспетчер-радіотелефоніст. Інформація миттєво обробиться і направиться за належністю. Рятівний підрозділ помчить на виклик і буде працювати. А в цей час ведеться непомітна, але вкрай важлива організаційна робота. Тому що можуть бути різні розвитки ситуацій, в тому числі й найгірші. До всього потрібно бути готовим.

Так було і цього разу. Окрім рятівників, потрібні були додаткові сили. Цю проблему допоміг вирішити командир військової частини, яка розташована в мікрорайоні Дачний, полковник Возницький Юрій Володимирович. Він виділив 20 чоловік.

Про пригоду було сповіщено райдержадміністрацію, голова якої - Шарай Ігор Станіславович -особисто взяв під контроль ситуацію.

Також були залучені працівники міліції. Начальник Охтирського міськрайонного відділу підполковник міліції. Лугченко Григорій Іванович також особисто був на місці.пригоди.

В обласному управлінні МНС опе-раційно:координаційний центр направив в Охтирку з Ромнів кінологічну групу (фахівців з пошуковими собаками).

Сили продовжувались нарощуватися.

Та й горе-грибники не впали у відчай, а намагалися своїми силами вийти з хащів. Хоча онука постійно просила зупинитись, бабуся на вмовляння не піддавалася. По темряві, спочатку присвічуючи собі телефоном, як ліхтариком, а потім і взагалі майже навпомацки по слизькій стежині, припалій листям, мандрівники продовжували свій шлях. Акумулятор телефону сів, і тільки після цього вони зрозуміли, що лишилися найціннішого в такій ситуації - зв'язку. А йти було потрібно. Накрапував дощ. Ноги з'їжджали по вологій глині. Нарешті в далині замаячили поодинокі хатинки. Якась старенька гнала кіз додому. Коли на неї з сутінок виринуло дві постаті, вона, мабуть, перелякалася і на запитання куди виходити тільки махнула рукою і поспішила у своїх справах.

Так грибники врешті-решт дісталися до траси. Повз них проїхав автобус, але ж в кишенях ні копійки - зупиняти було не зручно. Думали йти пішки - однак ноги вже втомились. Прийшлося згодом зупиняти попутку.

Коли все ж таки мандрівники і рятівники зустрілися, всі просто раділи.

Лише на наступний день літній жінці стало погано з серцем, коли вона почала перебирати в голові все, що з нею і онукою могло трапитися, коли стало зрозуміло, скільки сил було кинуто на цю пригоду, скільки людей не спало...

А.Міхєєв

 
kylymy_150523.jpg

bezp_181120.gif

express.gif

pam_100221_02.jpg

bud_250323.jpg

brus_110423_02.jpg

pesok_220823_01.jpg