Головна arrow Розділи arrow Місцеві новини arrow Події arrow Слідкуйте за руками, на вас вже надягають пута
Слідкуйте за руками, на вас вже надягають пута Печать
Автор ГородА   
14.02.2022 г.



7 лютого у нашому спільному домі - Охтирці - сталася подія, про яку не можна промовчати. Журналіста вдруге не допустили на засідання територіальної виборчої комісії, робота якої мала надзвичайний суспільний інтерес. 

Шановні друзі, кожен, хто багато років читає цю газету, хто взяв її до рук уперше, і той, кому можливо перекажуть ці рядки! Ви можете їх схвалити, можете не погодитися, але тільки не пропускайте повз вуха і серце! В жодному разі! Важливо не проґавити значення моменту. Приготуйтеся, зараз буде текст-емоція, текст-маніфест.

7 лютого у нашому спільному домі - Охтирці - сталася подія, про яку не можна промовчати. Перед моїм колегою Андрієм Міхєєвим закрили двері у мерії, його не допустили на засідання територіальної виборчої комісії, робота якої мала надзвичайний суспільний інтерес. Виборів немає і не видно на горизонті, і за цих умов раптом збирається засідання тервиборчкому. Мета зібрання – не відома і не зрозуміла загалу. Повинна громада знати, що відбувається? Обов’язково! Хто їй про це розповість? Преса. У всякому разі так заведено у здоровому суспільстві і так було в Охтирці до сьогодні. 

Але преса вам не розповість нічого, бо її на те засідання не допустили. Чого? Я тут не буду розтікатися про закони, про те, хто і яку норму порушив. З відео, що є у загальному доступі можна побачити руськомовного пана у смугастому светрі, котрий практично керує процесом; поліцію, яка не втручається; міського голову, зануреного у свій смартфон і саму «народну» комісію, яка голосує за те, аби утаємничити, приховати свою роботу – засіданні - від народу. Аби на ньому не був присутній Андрій, котрий сьогодні чи не є єдиний в Охтирці журналіст, який на регулярній основі збирає і поширює суспільно важливу інформацію про життя громади. Саме завдяки його старанням ми отримуємо незаангажовані актуальні відомості про діяльність депутатів, чиновників тощо. 

Що означає відсутність незалежного журналіста на сумнівній події, яку намагались приховати від стороннього ока? Це означає, що вам про неї розкажуть зацікавлені особи. Розкажуть, як самі хочуть, розмалюють інформацію тими фарбами й відтінками, які вигідні сторонам. І це буде не інформація, друзі, а маніпуляція! Вашою думкую будуть відверто маніпулювати, бо вас позбавили доступу до альтернативного, критичного  бачення подій. 

На що я хочу звернути увагу! За більше ніж 20 років у професії я бачила всяке, аж до намагання порушити кримінальну справу за публікацію невинного листа у газеті, були й позови до суду від міського голови, погрози, виклики «на ковер» і багато чого… Але настав переломний 2014-й рік, який ніби обнулив наше минуле життя і дав нам шанс на відкритість... І за 5-6 років усі звикли, що немає жодних дверей, які не можна відкрити, що немає жодних кабінетів, куди не можна зайти і немає тем, про які не можна говорити. Кабінети міської ради не зачинялися перед пресою, як було колись. Журналістам не чинили жодних перепон у роботі, навпаки – нам допомагали… Ми нарешті змогли вільно виконувати свою роботу без приниження власної гідності, без страху за себе і своїх рідних… 

І от, 7 лютого 2022 року. Будинок мерії той самий, тільки чиновники у кабінетах інші. Найняті вами, шановні охтирчани, на роботу замість попередників. І що ж відбувається? Якийсь чоловік у светрі в смужку бикує у громадському місці як у себе вдома. А решта присутніх йому це дозволяють, за мовчазної згоди так би мовити. 

Дам слово самому Андрію Міхєєву:

- Дорогі друзі, сьогодні трапилася зі мною пригода, в яку я просто не можу повірити. В Охтирському тервиборчкомі не допустили на засідання ЗМІ, в тому числі і мене, як представника обласної щотижневої газети «Місто А». Всупереч усім законам. Викликали поліцію. Проголосували.

Я відмовився покидати приміщення міськради, де проходило засідання. Тоді комісія перейшла в зал засідань, а на дверях поставили поліцейський кордон. 

Попри мою письмову заяву про порушення прав, потрапити в зал мені не вдалося. 

Як учасник проекту Академія суспільного мовлення, я написав в наш телеграм-чат. Порадили зателефонувати на гарячу лінію +380506616323. Поспілкувався. Впевнений, щось зробиться, якісь висновки приймуться.

Але в душі спустошення. Не хочеться ні писати, ні знімати – ніби налетів на мур і розтікся…

Раніше вважав, що ніхто мені не зможе завадити писати чесно, виконувати функції, які я сам на себе поклав. Бо я вже маю військову пенсію, яку ніхто не забере. Нічого ніколи у мерів, депутатів не просив, хоча усіх знаю «поручечно». Тобто у влади на мене немає ні палки, ні морковки.

Просто робиш все по закону. Добре робиш – добре пишу, погано – хоч ти в добрих зі мною відносинах – то й отримуєш відповідно. 

Нашу газету ніхто не фінансує, тобто ми абсолютно незалежні – наш головний шеф, наші читачі. Тож, даруйте, читачі, це моя перша невдача – мені вдавалося пролазити в усі найзакритіші місця, брати коментарі в осіб, які тікали від публічності. А тут спіткала невдача…»

Отже, міському голові Павлу Кузьменку «респект і уважуха»? Разом з ним ми здобули наступ на свободу слова! Є чим пишатися? Навряд. 

Повторюся, у приміщенні міської ради відбулося щось, що хотіли приховати і приховали від громадськості. Ось тут увага! Ми думали, що утиски свободи слова  - ганебне минуле. Ні. Наші завоювання – це лише паростки свободи, втратити їх дуже легко - покотиться як сніг з гори... Друзі, журналісти можуть не подобатися вам особисто, але їхня воля у роботі - це запорука вашої волі і свободи кожного дня і повсякчас. Якщо дозволено у міській раді безкарно порушувати права журналіста (відомої у місті людини!), то чи варто сподіватися на дотримання прав пересічного громадянина? Так, свободу слова «на хліб не намажеш», але без свободи – то вже не хліб, то – пайок.

Анна Протасова

Фото події із соціальних мереж


 

bezp_181120.gif

Реклама
Реклама

express.gif

pam_100221_02.jpg