Хто б міг подумати, що проста сільська драбина стане витвором мистецтва?  А відро з яблуками – вуличною скульптурою. Яким було дитинство Ікара? Це все можна побачити в селі Куземин. Нещодавно драбина із Куземина висіла у харківській художній галереї. І не тільки драбина, а вся виставка була присвячена Куземину. Уявляєте?  

Виставку «ARTKUZEMYN» відвідали посли Великої Британії, США, Словенії… Ну і, звичайно, харків’яни  та гості міста.

Здається, Куземин відроджується… 

РЕЗИДЕНЦІЯ «ARTKUZEMYN»

«ARTKUZEMYN» - мистецька резиденція в селі Куземин Охтирського району Сумської області. Простір, де сільська місцевість стає джерелом натхнення та приводом для художніх досліджень», - тема проєкту, який цього літа стартував у Куземині. А результати художніх досліджень експонувалися з 24 вересня по 20 жовтня в Харкові, у художній галереї ім.Генріха Семирадського, що діє при ХНУ ім. Каразіна. 

Ваша кореспондентка там побувала, все бачила і все, або майже все, розпитала в кураторки проєкту та керівниці галереї Наталії Іванової. 

Власне, наше перше знайомство з пані Наталею відбулося на фестивалі «Родовід», який відбувся 17-18 вересня в Куземині. І ще тоді пощастило побувати і в самій мистецькій резиденції «ARTKUZEMYN». В центрі Куземина, напроти автобусної зупинки – незвичайна конструкція з якихось металевих квадратів, а зверху фігурка дитини. Чи падає, чи злітає?..  Розгадки - пізніше. 

А ми роздивляємося сільську садибу під №13. На заборі примостились дерев’яні пташки, а сама огорожа світиться чоловічками, які ніби пройшли крізь паркан. І далі – звичайні дива. Тут дві садиби з’єднані в одну. Великий двір, а в ньому дві хати, стежки ведуть до столу посередині резиденції. Неподалік – криниця. Біля сараю – дровітня, попід хатою – дерев’яні та цегляні піраміди, металева вежа... Весь двір у квітниках, та не простих, а дизайнерських. Одна із хат – маєток самої господині, пані Наталі, друга – готель, а колишня літня кухня стала творчою майстернею.

Пані Наталя пригощає нас на відкритій терасі свого будинку. Згадує про мистецьке літо, як з’явилася ідея та як усе починалося.

ІДЕЯ МИСТЕЦЬКОЇ РЕЗИДЕНЦІЇ

НАТАЛЯ ІВАНОВА народилася, живе й працює в Харкові. А її батьки, бабусі, дідусі народилися й жили в селі Куземин. «Все моє дитинство, шкільні канікули й студентські вакації пройшли в Куземині. Після школи я навчалася в Харківському університеті імені Каразіна, на економічному факультеті. Я не художниця, та мистецтво завжди мене цікавило. Після закінчення зв’язок з університетом не перервався, а продовжувався. Я займалася соціальними проектами і була членом Асоціації випускників ХНУ ім. Каразіна, який був створений у 2012 році. Потім мені довірили керування Асоціацєю. Ми втілили в життя безліч громадських проектів. Один із них – створення Єрмілов-центру в ХНУ ім.Каразіна. Такого сучасного мистецького простору в Харкові не вистачало. Вирішили дати ім’я Василя Єрмілова, харківського художника-авангардиста, незаслужено забутого, невідомого харків’янам, але відомого у всьому світі. Так ми вирішили заповнити цю прогалину. Ми займалися і будівництвом, і відкриттям, і всім, з чим було пов’язане заснування мистецького центру.

Наразі в ньому відбуваються виставки сучасних українських митців. Ми також співпрацюємо з іноземними митцями й культурними діячами. Потужними були минулорічні події, присвячені Лесю Курбасу. В Єрмілов-центрі відбулися зустрічі студентів та інших шанувальників з Оксаною Забужко, українською письменницею та Вірляною Ткач, театральною режисеркою із Канади українського походження. Те, що вони роблять про Леся Курбаса заслуговує на повагу. Команда Вірляни Ткач відтворила декорації й атмосферу столітньої давнини. Це фантастично, але нелегко створити і в наш час. Як же це робив тоді молодий український театр?!

Повернемося до ідеї створення мистецької резиденції «ARTKUZEMYN»: 

1 причина. Як ви зрозуміли, в нас було вже багато напрацювань в сучасному українському мистецтві, проводилося безліч зустрічей, дискусій, лекцій. З часом ти розумієш, що світ змінюється й сучасне мистецтво також. Хочеться вийти за межі, в інший простір. В інші виставки, в інші країни, в інші місця. Так відбувся наш перший вихід за межі – в Польщі провели виставку сучасного українського мистецтва.

2 причина. Куземин - це не просто село, де пройшло моє дитинство. Куземин – це незвичайне місце. В цих місцях люди жили понад 1000 років тому. Поряд - Більське городище, частиною якого є Куземинське городище. Загадкова і легендарна Замкова гора. Історії Геродота, знакові постаті мандрівного філософа Григорія Сковороди й українського письменника Івана Багряного – з їхніми іменами пов’язаний Куземин. 

Якось я потрапила на відкриття музею археології в нашому університеті. Ірина Борисівна Шрамко – археологиня  й дослідниця Більського городища стала директоркою музею. І вона мені відкрила багато цікавого про Куземинське городище, Гелон, скіфів, козаків. І я по іншому подивилася на Куземин. До історичної складової додайте неймовірної краси природу – ліс, річка, Гетьманський Національний природний парк.

3 причина. Коли померли моя мама й тітка, я забрала свого тата в Харків. А в Куземині залишилася хата, де пройшла певна частина мого життя. І мені не хотілося розставатися із селом. До цього я вже прочитала «Скельку» Івана Багряного. Ігор Корост провів екскурсію на Більському городищі і розповів про Замкову гору. Яка багата земля, це ж просто рай для художників! Побувала в сільському клубі, музеї. Я надихнулася величчю Куземина і зрозуміла, що треба везти сюди художників. 

З приїздом художників відбувається щось нове, незвичайне. Митці ж бачать світ по-особливому. І вони змінюють місце, де вони з’являються. І до мене в гості почали приїжджати мої друзі художники.

Так, в процесі спілкування і з’явилася ідея створити певний мистецький простір - резиденцію. Всі умови для того були. Сусідня хата теж стояла пусткою, і я її викупила. Написала проєкт і надіслала його на конкурс в Український Культурний Фонд (УКФ). Наш проєкт зайняв 1 місце. 

МИСТЕЦЬКЕ ЛІТО В КУЗЕМИНІ

«ARTKUZEMYN» просто мав статися. Мистецька резиденція з’явилася для того, щоб поєднати мистецтво, розвиток традиційної культури та розвиток села. Куземин має власний герб, таємничу історію та унікальну природу. А художники давно мали потребу за виходом у новий простір. Реалізація проєкту відбулася завдяки УКФ. Проєкт стартував 15.07.2021: 

«Хороша новина для Куземина. Не хочеться, щоб наше село було зовсім забутим і покинутим. Наше село найкраще», - написала на своїй сторінці ФБ Олександра Чуб.

Учасниками проєкту стали відомі харківські художники: Анна Іванова, Артем Волокитін, Богдан Локатир, Віталій Кохан, Костянтин Зоркін, Тетяна Зоркіна, Маргарита Журунова, Олег Калашник, Сергій Якименко, Тетяна Малиновська, Оксана Солоп.

Впродовж трьох тижнів митці знайомилися та надихалися куземинським простором, відпочивали, творили, втілювали свої ідеї в творчі об’єкти, проводили майстер-класи для дітей. Фіналом  була презентація  робіт художників на території мистецької резиденції. Це було справжнє свято, на яке запросили мешканців села. Так відбувся діалог художників із Куземином. Діти визначили подію: «Це краще, ніж День села».

У Куземині з’явилися нові туристичні локації, у куземинських юних художників - власні картинні галереї. «Немає меж фантазії» - таким було гасло творчих зустрічей з дітьми.

Дивовижні скульптури, інсталяції, полотна заставляють задуматись над певними явищами нашого життя-буття. 

Виявляється, конструкція в центрі села називається «Дитинство Ікара». Виконав Олег Калашник. Він нагадує нам про юнака, який злетів до Сонця… А що було з Ікаром до виникнення міфу?... До речі, Олег Калашник родом із Охтирки, у дитинстві мешкав на вулиці Шевченка.

«Яблучний спас» - це не тільки відоме свято. Скульптура під такою назвою з’явилася в центрі села. Старі драбини у старих дворах привернули увагу Тетяни Зоркіної. Так драбина-примара стала інсталяцією під назвою «Сходинник», який вимірює час. 

Оксана Солоп шукала зв’язки між явищами світу - минуле, сучасність, майбутнє… «Що посієш – те й пожнеш…» На фанері – насіння, птахи, кулі… Оксана із Луганщини. Відчуття втраченого дому не покидає художницю.

Маргарита Журунова для своєї інсталяції обрала старий килим і стару картину із хати Киричко Катерини Василівни (бабусі Наталі Іванової). Додала до них сучасні бабли і комікси. Це дає сучасникам спрощене сприйняття традиційної культури. Монотипія «Господарі» - серія полотен, що нагадують про господарів, тих, хто був, є і буде.

«Вечеря» робота Богдана Локатира, кінетична скульптура із воску й дерева. Робота - ситуація, глядачу пропонують увійти в роль того, хто підглядає, хто не може наблизитись.

«Черепи» з дерева створив Костянтин Зоркін. Вони ніби знаки Куземина, що промовляють із глибини віків до сучасників.

«Світло минулого» - квіти із старих плафонів. Інсталяція Віталія Кохана створює застиглу історію, певний період чийогось життя. 

НАТАЛЯ ІВАНОВА: «Мені здається, що Куземин перевернув свідомість учасників проєкту. Бо вони створили свої роботи в стилі їм не притаманному. Їм захотілося попрацювати в іншій художній техніці. Так з’являється новий досвід. А для села – це нові події, підвищення привабливості села, взагалі, і туристичної привабливості, можливості для заробітку селян і додатковий бюджет для громади. Коли твоє село стає унікальним і в ньому можна працювати – молодь залишиться. Діти пізнають світ. Вони бачать коли село занепадає або розвивається і від цього їхня особистість формується в певному напрямку».

«ARTKUZEMYN» У ХАРКОВІ

Майже місяць тривала виставка експонатів із мистецької резиденції «ARTKUZEMYN» в харківській художній галереї ім.Генріха Семирадського. В кількох залах галереї гості Харкова, шанувальники мистецтва знайомилися з творами сучасних художників, роздивлялися світлини та відео з літньої резиденції. Вдивлялися в інсталяції і слухали розгадки від Наталії Іванової.  

А ще можна сказати, що глядачі не просто знайомилися із сучасним українським мистецтвом, вони дізналися, що існує таке село в Україні, в Сумській області, в Охтирському районі. І не просто існує, а ще й вражає своєю історією, традиціями, побутом, легендами, природою.

НАТАЛЯ ІВАНОВА: «Перший крок зроблено. Дуже важливо, коли такі події відбуваються яскраво і потужно. Проєкт реалізувався завдяки Українському Культурному Фонду. І це сигнал для всіх. Щось буде відбуватися далі. Можу поділитися новинами, що деякі роботи з виставки придбали відомі колекціонери, виставка зацікавила іноземних послів.

Художники вже просяться на наступний сезон в мистецьку резиденцію. Наш проєкт довготривалий. Щоб художник щось створив, йому потрібно пожити в селі мінімум місяць. Хочеться, щоб в Куземин приїздили митці з інших міст України й інших країн. І не тільки влітку, а і в інші пори року. Куземин завжди цікавий. А художники завжди прагнуть нових вражень. Колись владнається ситуація з пандемією і все налаштується на розвиток мистецтва, розвиток села, розвиток культури, що вигідно для всіх учасників процесу».

Валерія Бакуліна