Головна arrow Розділи arrow Життя та люди arrow Ольга Саліпа: «Якщо хочеш добігти – біжи!»
Ольга Саліпа: «Якщо хочеш добігти – біжи!» Печать
Автор ГородА   
19.10.2021 г.



«Якщо Ольгу Саліпу просять розповісти про її життя, вона завжди каже, що кожен день намагається зробити світ кращим та добрішим», - написано про авторку «Теплих історій про справжнє».

Коли вийде ця стаття, Ольга Саліпа, ймовірно, вже буде вдома, в Хмельницькому. А нещодавно, з 29 вересня по 10 жовтня у неї був творчий тур Україною. 6 жовтня відома українська письменниця, поетка, журналістка була в Охтирці. І в нашому місті провела аж дві презентації, в міському парку і в молодіжному центрі. І всі хто був на тих презентаціях почули багато цікавого про життя письменниці та про її книги. 

Ольга Саліпа народилася в містечку Гусятин на Тернопільщині, декілька років мешкала з родиною в Охтирці, працювала в Тростянці, наразі живе і працює в Хмельницькому, працює прес-секретаркою, пише лірику, оповідання та романи. Її здобутки - три збірки поезій «Я-весна», «Територія жінки», «Територія вогню», три романи: «Оля», «Зламані речі», «Будинок на Аптекарській» та збірка оповідань «Теплі історії про справжнє. Як бути щасливим попри все». 

ТВОРЧИЙ ШЛЯХ

«Зовсім недавно я стала членом Спілки Письменників України. Ще приміряю це звання на себе. Чи заслуга? А, здається, що мені його дали авансом. Думаю, що Спілка Письменників не розчарує.

У 2014 році мій чоловік Сергій загинув у бойових діях на сході України. Як жити далі? 2015 рік став переломним у моєму житті. Я змінила місто і роботу. Разом із дітьми переїхали в Хмельницький, зовсім незнайоме місто. Поряд ні рідних, ні друзів. Захотілося зробити підсумок і жити далі.

Знайшла цікаву роботу, прес секретаркою міського голови. Приходилося багато фотографувати. А потім підписувати світлини, викладала їх на сторінках ФБ. На оті ліричні підписи, а згодом і поезії, було більше відгуків, ніж на світлини. З’явилася думка створити збірку поезій. Так, у 2019 році з’явилася «Територія жінки». Наклад зовсім маленький, 800 примірників. Наразі в книгарнях її знайти неможливо. Натомість в 2020 році з’явилася на світ моя друга збірка поезій «Територія вогню». Чи буде третя? Можливо. Поезія – приходить несподівано. А я почала писати прозу, і їй треба приділяти більше часу, більше над нею працювати. 

Власне, ще коли я працювала редакторкою тростянецького щотижневика «Круглий двір», там і почалися мої «теплі історії». Я зібрала докупи свої оповідання і ризикнула надіслати у видавництво «Брайтбукс». Можливо опублікують оповідання? І вони погодились. Та сталося це аж через три роки. «Теплі історії про справжнє» з’явилися навесні 2021 року. Оповідання писалися в Охтирці, коли я створювала затишок і комфорт у своїй квартирі, займалася рукоділлям. Це історії про сім’ю, любов, дітей, про те, що ми так рідко цінуємо.

Випадковостей не буває. Коли отримала позитивну відповідь від видавництва, подумала, може варто замахнутись на щось більше, бо це ж знак. І другою книгою був роман «Зламані речі». Я відіслала його в декілька видавництв, і звідусіль приходили відмови. Як тепер зрозуміла, видавництва не друкують твори невідомих авторів… 

Тоді я прочитала книгу «Історії успіхів» і зрозуміла, що треба здобути перемогу в конкурсі «Коронація слова». Взялася писати роман «Оля». Це про Ольгу Кобилянську, але не біографія, а художній твір про жінку. Чому саме про цю українську письменницю? Коли заглибилася в її життя, то здалося, що Ольга Кобилянська - це не дві особистості, а всі чотири, в різних ситуаціях вона по-різному себе проявляла. Мені цікаво було розгадати психологію відомої письменниці, як жінки. Біла пляма в її біографії - Августа Кохановська. І я наповнила цю «пляму» пригодами, які могли би бути… Чи може це зацікавити журі «Коронації слова»?..

І ось підведення підсумків. Я їх чекала протягом 7 днів. Це були найдовші дні в моєму житті. Дуже хотілося стати хоча б дипломанткою. «Оля» перемогла, я зайняла 1 місце. Коли оголосили переможця, я злякалася. Бо це ж велика відповідальність.

«Коронація слова» проводить промоцію творів-переможців. І я боялася стати автором одного роману. Вирішила надіслати «Зламані речі» ще раз у ті ж самі видавництва «Гранослов» і «Смолоскип». Бо успішні рекомендують «Хочеш добігти – біжи!».

«Оля» - дебютний роман - вийшов друком в останніх числах 2020 року у видавництві «Фоліо». Книга отримала багато відгуків. У видавництвах «Гранослов» підвели підсумки і роман «Зламані речі» отримав диплом фіналіста, а у видавництві «Смолоскип» - 3 премію.

«Зламані речі» - другий роман - вийшов навесні 2021 року у видавництві «КСД»(«Клуб сімейного дозвілля») накладом 3000 примірників, які розійшлися менше ніж за 2 місяці. Надрукували ще 2000 примірників. Для видавництв, звичайно, це бізнес. А для автора - це частина душі та велика робота. Це шлях до читача. «Зламані речі» - міське фентезі, хресна дорога, досить емоційна книга про долі двох жінок. Для мене це терапевтичний роман. Та все ж краще плакати від книги, аніж над життєвими негараздами.

«Будинок на Аптекарській» - ретророман, який з’явився зовсім недавно, місяць тому. Це про події 19-20-го століть та Хмельницький 2018 року. Про Проскурівський погром. Будинок на вулиці Аптекарській бачив усе, що відбувалося. 

Якось я гуляла Хмельницьким, потрапила на лекцію місцевого краєзнавця в «Книгарні Є» про Людвіга Деревоєда. Я сама люблю читати ретроромани і зацікавилася цією історією, далі було багато пошуків в Інтернеті, в краєзнавчих та історичних документах. І ось роман вийшов. Це реальні події в Проскурові. Там є і авторська вигадка, бо роман пригодницький і перший у серії «Проскурове коло».

Як бачите, я не пишу днями і ночами. Оповідання були написані давно, і «Зламані речі» теж. Вони діждалися своє черги. Працюю над наступним романом, вже є домовленості на 2022 рік. Думаю наступний рік теж буде плідним». 

СПІЛКУВАННЯ. СВІТЛО МОЄ В МЕНІ…

- Як ви вибираєте тему для своїх романів?

- Пишу те, що самій цікаво. Багато читаю. За минулий рік прочитала 80 книжок. Читати треба, щоб бути в курсі, удосконалювати свій стиль та піднімати свій письменницький рівень. Хочу зараз чогось іншого.

- Чи є зворотній зв’язок?

- Так, звичайно. Я рада, коли пишуть відгуки.

- Що надихає Вас на творчість? І яка книга далася найтяжче?

- Ті історії, що народилися в голові. Те, що хочеться розповісти. Ті ж дитячі історії, що й досі живуть в голові. 

«Оля» - роман невеликий, але скільки інформації мені треба було дізнатись, скільки історій перечитати – про львівських батярів та львівські кав’ярні. Про побут, моду. Про Відень і Чернівці. Події того періоду треба було звіряти по числах і датах. Інколи, щоб написати три речення, треба було передивитись 300 сторінок. Та щоразу мотивувала себе фразою «Якщо хочеш добігти - біжи!».

- Хто перший читає твори?

- Бетарідери, друзі на ФБ. Пишуть свої зауваження. Виправляю помилки.

- Олю, почитайте якусь поезію із «Території жінки».

- «Світло моє в мені…

- Чи плануєте писати дитячі твори?

- Моїм дітям уже 13. Вважають себе дорослими читачами. Хочу написати для підлітків.

- Олю ви ще працюєте, чи вже заробляєте письменництвом?

- Я працюю прес-секретаркою й досі. Мені подобається моя робота. Це спілкування, нові історії. Фотографування. А пишу у вільний від роботи час. Мій творчий тур відбувається у мою відпустку. Таке воно сучасне письменництво. Та мені подобається.

- Хто з українських письменників подобається за художнім стилем?

- У 2020 сподобався роман Іларіона Павлюка «Танець недоумка». Але наступні його романи  - не дуже. Моя улюблена письменниця – Ірен Роздобудько. Нещодавно прочитала «Фаріде». Андрій Кокотюха – чоловічий письменник, але мені до вподоби його стиль, дуже викристалізовується.

- Ви з ними знайомі?

- Так, уже особисто знайомі. Раніше я про це тільки мріяла, а тепер спілкуємося на книжкових подіях постійно. Це якийсь космос. Я ще не зовсім вірю, що це відбувається зі мною.

ЯК БУТИ ЩАСЛИВИМ ПОПРИ ВСЕ?

Під такою назвою пройшла презентація в осінньому охтирському парку. Прикро, що так мало охтирчан прийшло на зустріч. Деякі просто гуляли парком і проходили повз. Дивно, невже їм не цікаво?..

А ті, що прийшли на зустріч із відомою українською сучасною письменницею Ольгою Саліпою отримали велике задоволення від спілкування. Оля така світла, щира, усміхнена, відкрита. І працьовита - пішла на другу презентацію в Молодіжний центр Охтирки… А наступного дня її чекали в Полтаві.

«Осінь. Жовтень. Втомлена усмішка. Сірий день і сумний ранок. А вечором – чай, на десерт – книга яскрава, тепла, сонячна і запашна, бо новенька! І відразу – настрій вгору, усмішка – яскрава, а щоденні сірі будні обов’язково заграють сонячними зайчиками», - так було опісля презентації з тими, хто там був. Або візьме книгу Ольги Саліпи в бібліотеці.

Валерія Бакуліна

 


 
kylymy_150523.jpg

bezp_181120.gif

express.gif

pam_100221_02.jpg

bud_250323.jpg

brus_110423_02.jpg

pesok_220823_01.jpg