Минулого року у нашому місті почав діяти «Центр професійного розвитку педагогічних працівників». Директор – Галина Альжинська.

«Історія не дає зникнути урокам, які бере на себе кожне наступне покоління. Як людина без пам’яті є цілком безпорадною, так і народ без історичної пам’яті є приреченим на повторення історичних помилок. Тому, людина, яка знає історію, мову, культуру своєї держави не буде ані дурною, ані безпорадною». (Олександр Палій, український історик і публіцист)

Так, на жаль мовне питання і досі на порядку денному України. Ще два роки тому уряд прийняв рішення щодо реалізації стратегії популяризації української мови до 2030 року з метою забезпечення єднання українського суспільства та зміцнення його української ідентичності, утвердження української мови на території України.

Як ця стратегія виглядає в Охтирці? Минулого року у нашому місті почав діяти «Центр професійного розвитку педагогічних працівників». Директор – Галина Альжинська.

18 червня вона організувала велоподорож з Охтирки до Чернеччини для педагогів усіх професійних спільнот міста. Мета мандрівки – популяризація української мови, об’єднання педагогів двох громад та професійний розвиток. 

Участь у мовному велотурі взяли 18 осіб. Представники Чернеччинської педагогічної спільноти підготували гостям екскурсію селом та презентацію про свого земляка Платона Воронька.  

Галина Альжинська: «Наш центр надає психологічну підтримку та проводить консультації щодо професійного розвитку педагогів. Це навчання на різноманітних курсах, участь у конкурсах. Без сумніву, педагоги повинні піднімати свій професійний рівень. А досконале знання мови – це обов’язкова складова для українських вчителів. Ми проводимо різні лекції, семінари, вебінари. Та хотілося провести щось у новому форматі. Влітку доцільніше поєднати відпочинок на природі з користю для професії. Тож, виникла ідея веломандрівки. Можливо тому, що раніше я працювала в ОМЦПО-МАН із гуртком туристичного краєзнавства. Спочатку я планувала поїхати до Груні, та не всі учасники фізично підготовлені до подолання великої відстані.  Мене підтримав колега Валентин Сталинський і очолив нашу групу.

Я вважаю, що проблема мови існує і в нашому місті. Зазвичай, ми розмовляємо суржиком. А треба ж вдосконалювати свої знання мови.

Я заздалегідь поділилася своєю ідеєю з чернеччинськими колегами. Вони гостинно нас зустріли, провели екскурсію до пам’ятників Тарасу Шевченку і  Платону Вороньку, провели «Літературну хвилинку». А в школі познайомили з літературною спадщиною свого земляка, дитячого письменника і громадського діяча Платона Воронька. Презентацію провели учні різного віку. Ми почули і вірші для дітей, і уривки з поем, і похідні пісні. Тож, ми збагатилися знаннями про наш край, нашу історію і нашого поета. А все це і є популяризація української мови. Сильна мова – це не тільки досконале володіння українською мовою, а ще й знання своєї історії».

Яна Гончар, учасниця велоподорожі: «Мені дуже сподобалося поєднання спорту, мови й літератури. Це креативно й позитивно. Я збагатилася знаннями. Була чудова презентація. Чесно признаюсь, в дитинстві я завжди розповідала Дідові Морозові один і той самий вірш «Падав сніг на поріг…». І тільки цього дня дізналась, що його написав Платон Воронько, наш земляк. Тому, такі відкриття важливі. І не тільки для мене. 

У кожного свої відкриття були, а країна в нас одна. Українська мова – це наша інформаційна зброя. А поряд – країна-агресор. Ми повинні бути озброєні і згуртовані. І якраз це й відбулося в Чернеччині: нові знайомства, нові знання, згуртованість, привітні люди і наша незрівнянна природа». 

Валерія Бакуліна