6 червня – День журналіста. В Охтирській публічній бібліотеці вітали відомих і юних журналістів. 

Не знаю, чи згадували про охтирську журналістку Айжан Більченко, не мала честі бути присутній на тій зустрічі. Тому нагадаю про свою вчительку.

Айжан Більченко  святкувала би свій ювілей 10 травня. Та не судилося,  минулого року, після ускладнень від ковіду, вона  передчасно померла.  І осиротіла не тільки її родина, а й родина охтирських журналістів. Айжан, безперечно, була найяскравішою представницею медійників міста Нашого.

Айжан народилася у далекому Казахстані. Там пройшли її дитячі та юнацькі роки, вивчилася на журналіста. А потім доля пов’язала її з Україною. Вийшла заміж за охтирчанина. 

Айжан працювала у всіх виданнях по черзі: у «Роксолані», «Город А»… А потім стала головним редактором обласної газети «Лідер». Так, вона була справжнім лідером у своїй професії. 

Якою вона була? Найкращою, не побоюся цього слова. Вона була справжньою, сміливою, справедливою. Вона була Журналісткою з великої букви, справжнім професіоналом, майстром своєї справи.

Айжан Більченко – моя вчителька-навчителька у журналістиці. Саме з її легкої руки я й стала журналісткою. У кожного свій шлях, і в професії також. Пам’ятаю, той зимовий день, коли зустріла Айжан по вулиці Київській. І то була зовсім не випадковість, то була доля. Тоді вперше зайшла в редакцію «Город А» і запропонувала своє оповідання. Айжан прочитала, сказала, що треба підкорегувати, переписати, похвалила і дала путівку в життя: «Пиши, в тебе легкий стиль…». 

Так, саме Айжан відкрила мені двері у світ журналістики. Я оволодівала навичками універсального журналіста на практиці. А щодо теорії, Айжан порекомендувала: «Вчись у кращих. Читай класиків».

Часто згадую період існування газети «Лідер». Тоді редакція була моєю домівкою. То були найцікавіші, насичені подіями, спілкуванням і творчими експериментами, дні. Мудра Айжан завжди давала якісні поради й рекомендації. Бувало думаю собі, думаю, як же подати матеріал правильно, краще… Запитую в Айжан. Отримую геніальну відповідь: «Головне, щоб не було нудно!». Цю вказівку згадую повсякчас перед написанням чергового матеріалу.

Саме завдяки Айжан я почала своє журналістське дослідження про Івана Багряного. І щоразу приходила в редакцію, ділилася новинами, сумнівалася, бо з’ясувала, що охтирські краєзнавці щось уже «накопали» раніше. Айжан знову сказала: «Пиши по-своєму!». І з тих досліджень вийшла книга.

Саме Айжан була першою редакторкою, яка не побоялася публікувати статті про Майдан і охтирських майданівців, про події Революції Гідності.

Саме Айжан першою почала друкувати матеріали про події в зоні АТО, та про наших земляків – героїв України.

Айжан любила мандрувати. «Україна – очима охтирчан» - тематична рубрика довго публікувалася в нашій газеті. Про місто Наше – обов’язково: «Святині Охтирщини». 

На день журналіста ми з усією журналістською братією влаштовували цікаві події. Були на Більському городищі, в Тростянецькому культурному комплексі, в Шарівському палаці, проводили змагання на велосипедах і організовували конкурс на кращу казку…. 

Айжан була справжньою патріоткою і Казахстану, й України. Повертаючись від гостювання з батьківщини, довго згадувала з гордістю всіх казахів: і свою родину, і друзів, і колег. І частувала нас казахським шоколадом. А на свята пригощала національною стравою – манти.

Зі своєї мандрівки по Парижу Айжан подарувал  брелок «Ейфелева башта». На згадку. Айжан була весела, цікава і з тонким почуттям гумору. З нею було легко працювати, відпочивати і спілкуватись про все -  про сім’ю, господарство, дітей, країну, людей, здоров’я. 

Іще один не менш важливий факт. Я починала писати російською мовою. Газета виходила тоді двома мовами. Та саме Айжан наполягала, щоб я писала українською. Так і сталося, наразі - тільки українською.  

1 червня – День захисту дітей. В Охтирці -  грандіозне свято. Одна із локацій – «місто професій». Ваша кореспондентка презентувала дітям професію журналіста. Все відбувалося в ігровому форматі: запитання-відповіді-умовні «єврики». 

Дві години спілкування з дітьми – деякі висновки про дитяче уявлення. 

Стояла черга. Дехто навіть не вибирав свою професію, підходили до всіх підряд. Тобто діти шукають роботу, а не професію. Їм треба було заробити. 

Що головне для журналіста? Найкраща відповідь – «бути в потрібний час в потрібному місці». 

Якими якостями повинен володіти журналіст? – «бути добрим, чесним, працьовитим». 

Що для цього треба? – «Багато читати й писати». 

А ще з’ясувалося, що наші діти майже не знають, які газети виходять в Охтирці. Не знають, як прізвище нашого мера. А дехто не знав, що мер і міський голова - це слова-синоніми. (запитувала у старшокласників). 

 Завдання – описати одним словом цей святковий день (1 червня). Найкраща відповідь – «искренний», тобто щирий. 

Моя рекомендація майбутнім журналістам від Айжан Більченко: «Головне, щоб не було нудно!».    

Валерія Бакуліна