Головна arrow Новий форум
Новый Форум
Добро пожаловать, Гость
Пожалуйста Вход или Регистрация.
Забыли пароль?
В ответ на: Вірші Просматривают 1: [гостей - 1]
Вниз Ответить Избранное: 0

Сообщения темы: В ответ на: Вірші

#409817
Мастер
Постов: 1753
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 28.05.2014 19:24  
ща, нефиг делать.
У малого сегодня был выпускной в садике, дай 15 минут и выложу стишок собственного сочинения. Жди. Малюю.
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#409822
Мастер
Постов: 1753
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 28.05.2014 22:12  
Хочу подякувати всіх,
хто так любов дарив для тих,
Кому ще так здається,
Що світ кружляє та сміється.
Це вихователі, авжеж.
Бува виходять на манеж,
Навчити дітлахів любові
До світу, друзів, навіть мові.
І не забудуть про «Брейн-ринг»,
Пограти в «Латки» й «Магазин».
А діти не шкодують сил,
Запам’ятають звідусіль
Про нуль, тире й автомобіль.
Пожежний щит вони шукають
На святах чемно виступають
«Всё будет круто» так співають,
Що навіть папи вболівають.


А няня наша така вправна
Худенька, притна, не коварна.
Вона хвилюється за всіх,
Щоб їли, допивали сік.
Вона поправить їм шкарпетки,
Застеле постіль, витре статуетки.
Добаве настрій, добре слово
Вона нам скаже обов’язково.

Ми логопедів не забули,
Які так вправно нам вдягнули
Знання про слово, навіть, звук.
Сказати вірно, і без мук.
Звук «Р» та «Л» ми тренували
Вірші так чітко промовляли
Так ось, ми час не марнували.
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#412806
Эксперт
Постов: 355
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 17.07.2014 21:53  
Кет
Night!

Літні ночі пахнуть травою,
Не надихатися запахом літніх ночей.
Частинку я забираю з собою
Твоїх мрійних й ненависних мною очей.

Літні ночі мені чомусь пахнуть як тіло,
Змерзле тіло під зоряним неба намистом
Хвилювало,тремтіло ,тобою хворіло
Тахікардія!Несподіваний приступ.

Літні ночі мені нагадали про втому
І про лінь,що лилась в тих ночах грайливо
Запах в них мого...нашого дому
Ніжно,лагідно ,тепло...мрійливо!



*** ***

Так сталося і бачиться сумне.
Мені хотілося б тебе відчути.
Тривожно,та все не мине.
Якби ж моглося поряд бути.

"Забудеться,хай пройде час"
Я чути більше вже цього не можу.
Не вірю ,що лікують нас
Моменти ,що сама проводжу.

Замучила себе украй.
Вже висохли озера жалю
Та не забудеться,ти знай
Що у душі до тебе маю.

Пройде весна за нею літо
Трава ,що виросла зівяне ,буде сніг
Як так забути те,що квітло
У тебе вийде,думаю,ти зміг.

Залишу ж я собі в самотні ночі
Той смуток ,що гранітно ліг.
І ті безмежно теплі очі
Що з них земля втекла з-під ніг.


***
Розкажи мені,де ночують зорі,
Де цвітуть сонце-квіти мені розкажи.
І купай мене в соленім морі.
Купай ,але в морі тім не втопи.

Віддаю ,поринаю і у світі широкім
Місця мало для двох - залишаюсь сама.
Знов до точки вертаюсь,спливатимуть роки.
Все посипалось в попіл і нічого нема.

******
....а я берегтиму чистоту у всьому
Ви ж памятаєте ким я була...
А що стало в мені,що стало зі мною?
Все видаляю,починаю з нуля.

На тому шляху,де судилось згубитися
Впіймала за хвостик свідомості мить
Із нечистотами не варто миритися,
Але й цуратись не тре як болить.

Скільки прекрасного бачу й торкаюся,
Сама суть у тому,що просто живу.
Стільки квіток безрозсудно зривається
Квітку свою ж я оттак не зірву.

Скільки повітря і як все прекрашено,
Я оглянулася бачу весна...
І що в середині світло погашене..
Його запалю вогнем це не біда.
 
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#417933
Эксперт
Постов: 355
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 09.10.2014 22:23  
Кет
Відшукаю частину німого спокОю
І поглине мене морська блакить
Засинаю повітряно як під неба рукою
Мене більше нічого вже не болить.

Просто я відпущу перестану боротися
Все по Дао піде,попливе як ріка
Головне у житті лиш від себе відштовхуватися
Правда ранить завжди,вона часто гірка.

І спіймавши у шумі і гамі шаленому
Ритм свій ти його не згуби,не продай
В цьому світі дурному і трохи скаженому
На дрібниці себе не марнуй,не втрачай

__________________________________

Ти маєш бути чимось світлим
Ти не такий як попередні
Коментарі твої привітні
Й сліди минулого не стерті.

Ти дуже дивний,але знаю
У нас з тобою все складеться
Тепло таємне в серці маю
Воно від тебе там береться

Мене твої всміхають жарти
Ти так кумедно пишеш фрази
Ти не ховаєш свої карти
Було б завжди так як одразу.

©Кет
 
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#417934
Эксперт
Постов: 355
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 09.10.2014 22:28  
Олена Данилишин

Від тебе отримую близько 47 % ніжності. Решта 53% - це ненависть. А от укупі то все є стовідсотковою пристрастю. Твої відсотки - то моя слабість.
 
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#417936
Эксперт
Постов: 355
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 09.10.2014 22:40  
поглянь на неї, вона ж як птаха -
тріпоче серцем, ламає крила.
їй іноді хочеться впасти з даху,
бо на злетіти немає сили.

сьогодні вона співала в полі,
точніш хрипіла і рвала груди.
їй вчили у світі бути "в волю"
і вчили щастю і жити мудро.

та ті навчання.. куди вже крила?
коли тут біль, мов спис, проймає.
бо на кохати завжди є сили,
а на прощатись - нічого немає.

вона навчилась з усього - мірки
і з небом/полем не бути звиклась.
а в грудях світом проймає гірко.
а в грудях досі тріпоче прикрість.

____________________________________

зцілюєш словом і словом вбиваєш
пестиш словами і б'єш навідмаш
слово приховує і викриває
слово – реальність і слово – міраж

все що не назване – те не існує
все що означене – є і живе
можна словами бавитись всує
можна зіпсути все нанівець

можна весь світ переконструювати
тільки не варт він словесних потуг
на кладовищі лексем дурнуватих
я обираю святу німоту
 
Редактировалось: 09.10.2014 22:44. Редактировал не может быть.
 
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#417938
Эксперт
Постов: 355
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 09.10.2014 22:43  
Скажи, коли буде досить,
коли перевищу ліміти,
коли мій світ стоголосий
набридне твоєму світу.
Нехай врешті-решт схаменеться,
скажи, хай повчиться мовчанню
моє таке збуджене серце
— воно таке «made in China».
Коли твою скриньку знову,
скажи, переповню листами,
бодай відняло б мені мову
— все ж краще німою, ніж спамом.
Наскільки, куди, навіщо,
скажи, зникнуть твої скроні
укотре. А втім, я вічність
чекатиму на пероні.
Скажи, що наступного разу
удвох заночуємо в лісі,
«давай, — скажи, — може, разом
поїдемо до Тбілісі?»
Тобі міцного зеленого
— порушити всі ці ліміти?
Ну як, скажи, так безлімітно
тебе, скажи, не любити?
Мені це сподобалось, схоже:
скажи ще раз те «смішна ти».
Лише про любов свою можеш
нічого мені не казати.
 
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#418286
ГУРУ
Постов: 4657
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 15.10.2014 14:42  
батон писал(а):

А няня наша така вправна
Худенька, притна, не коварна.
Вона хвилюється за всіх,
Щоб їли, допивали сік.
Вона поправить їм шкарпетки,
Застеле постіль, витре статуетки.
Добаве настрій, добре слово
Вона нам скаже обов’язково.


Какая прелесть
 
Si vis amari, ama.
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#421089
Эксперт
Постов: 355
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 05.12.2014 22:34  
стакато пальців краплями по шкірі
і ти мій дощ без даху парасоль
ми повноводні.. майже переспілі
в кімнаті тісно..ще один ковток

слова...піщинки подихів на тілі
збирай як пазл навпомацки без рук
ми невагомі..трохи обгорілі
тримай мене міцніше... вітер вщух




ми трохи липкіші за інших
рука до руки - то вже вулиця
твої погляди-подихи - грішні
я майже прокинулась - схаменулася

таке знайоме адажіо
вистукує в стетоскопі
я спіймана майже заживо
чи просто трохи закохана?
 
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#421094
Эксперт
Постов: 355
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 05.12.2014 22:42  
Олена Данилишин

отак помалу вється павутина,
вростає мохом, вказує на Схід...
іди туди. якщо ти ще людина,
то зможеш витримати цей політ.
іди туди,та тільки повертайся,
я вичищу до блиску весь твій дім.
і все що ще важливе, не вагайся,
з твоїм приходом лишиться святим.



так нещадно дусить у горлі клубок
летимо крізь проспекти до пекла вокзального знову
десь поглибше в кишеню ховаю проклятий квиток
я додому. і чогось віднімає мову

"не сумуй. ще залишилось зовсім трохи чекати,
не сумуй, скоро будемо, я обіцяю".
знов перон і вагон, знову мушу тебе відпускати.
ну гаразд. ти ж сказав зовсім трохи.чекаю...
 
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#422609
Эксперт
Постов: 355
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 13.01.2015 23:16  
Я вас ненавиджу, перони і вокзали,
Що розлучаєте з коханими людей.
Моїх прощань ви чорні п'єдестали,
Холодна постіль ви самотності ночей.

Я вам на зло чекатиму хоч вічність,
Допоки безвість не верне назад
Моєму серцю спокій і безпечність -
Моїх коханих карих оченят.

Носись стовпами, куряво вокзальна!
Сірій, чеканнями обгризений перон!
Мине розлуки гіркота печальна.
Минуть і час, і відстані, як сон!

©Лука Карпюк [16 грудня 2014 року]
 
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#426251
Эксперт
Постов: 566
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 11.04.2015 17:44  
Страшно бороться вставати
Проти насильства гидкого?
Жалко вам теплої хати,
Жалко життя затишного?

З матір'ю, з сином, з коханням
Вам розлучитися шкода?
Ви живете сподіванням:
Прийде й без того свобода?

Ні, хто розбити кайдани
Вміє своєю рукою,
Той тільки вільним і стане:
Воля живе боротьбою!

Хто ж сього серцем не чує,
В кого нема на це сили,
Той у неволі звікує,
Буде рабом до могили.
 
Контакти з жорстокими диктатурами знижують моральний рівень всього людства. До того ж ці властивості - жорстокість, нелюдяність, влада сили - мають тенденцію поширюватися по всьому світу. А.Марченко
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#428609
Эксперт
Постов: 355
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 28.05.2015 20:51  
Андрій ЛЮБКА
Ти прокинешся зранку і скажеш


Ти прокинешся зранку і скажеш: знаєш,
Ти, типу, письменник, архітектор людських душ,
Представник культурної інтелігенції, ну і всяке таке,
Що ти в мені знайшов, я ж навіть не розумію про що ти пишеш,
Я ж навіть не знала, шо ти – поет, мені просто очі сподобалися. І зачіска.
Я лежатиму поруч, буде холодна пізня осінь, я навіть подумаю:
Блін, я постійно пишу про осінь, листя, і ось вона тут, коханка смерті,
Пізня осінь, блін. Повернуся і скажу:
Я кинув курити учора вночі,
Прочитав есемеску, дістав ключі,
Відчинив замок, зайшов у кімнату,
Увімкнув світло, сорочку зім’яту
Підібрав із крісла, налив собі рому,
І подумав: нарешті вдома.
Скільки всього і скільки я мандрував!
Стежку смерті тричі вночі минав.
Довго жив без тебе, набрався пороків,
Написав дві книжки, мені двадцять років.
І за те, що я дихаю, бачу, за те, що я тут,
Хоча наше життя – вокзал і фастфуд,
За те, що живу, і за те, що пишу,
За хороші фільми, нормальну траву,
За тебе включно, за наше життя,
За всю цю музику без кінця,
За цю от сцену і за цей мікрофон,
За мій розряджений телефон,
За твою смс: скоро прийду,
Боже, дякую!
Ти посміхнешся і скажеш: за це я тебе й люблю, дурнику.
Я скажу: вже потрібно вставати, десята ранку, мені на роботу.
А ти знову посміхнешся і скажеш: ні, ще раз, хоч один раз.
І я відповім:
Для тебе, кохана, я здатен на все,
Аби лише бачити твоє лице,
Аби лиш тримати за руку тебе,
Для тебе, рідна, я здатен на все.
А потім в лікарні, як божий знак,
Медсестра мені скаже: у тебе рак.
І ти закричиш, а я промовчу,
Через вісім місяців ляжу в труну,
І голосно й гулко, як серцебиття,
Будуть мовчати земля й небеса.
І не мине навіть року, можливо, пів,
Як тебе поцілує якийсь дебіл.
Ти йому розкажеш якось вночі:
У мене був хлопець, писав вірші,
Помер у двадцять, у нього був рак,
Жаль, звісно, але рак – це рак.
І якщо після смерті існує життя,
Якщо далі тече ця нестримна ріка,
Якщо осінь триває, якщо гріє тепло,
Якщо поезія вічна, я всім назло
Далі дивитимусь в твоє лице,
Далі кохатиму тебе.
 
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#428610
Irma (Администратор)
Администратор
Постов: 2538
Пользователь в онлайне Профиль
В ответ на: Вірші 28.05.2015 21:15  
Дерева, С.Жадан

Вночі я не встиг про це сказати.
Ніч – це серця з золотими нервами.
А на ранок виходиш зі своєї казарми –
сонце вгорі
і туман між деревами.
Діти його просвічують душами,
основи його – вологі, останні.
Якщо не хочеш про мене думати –
думай про ці дерева в тумані.
Думай про них, коли тобі радісно,
думай, коли тобі хочеться плакати.
Дерева в тумані схожі на радіо:
діляться бідами,
діляться планами.
Якщо не хочеш про мене згадувати,
якщо не маєш сили та спокою,
думай про ліс, що стоїть загатою –
міцною, надійною та високою.


Думай про сталеве коріння,
думай про надрізи й крону.
Нехай ця земля, смоляна і осіння,
наповнить теплом
ніч твою чорну.
Думай про мокру траву між дюнами,
думай собі, ніби так і треба.
Я ж знаю, про що ти насправді думаєш,
коли ти думаєш про дерева.
Я знаю, я все це собі переховую
серед туману й огрому нічного.
Немає нічого випадкового.
Немає нічого.
Зовсім нічого.
 
Редактировалось: 28.05.2015 21:16. Редактировал Irma.
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#429704
Юниор
Постов: 6
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 02.07.2015 11:50  
***
часом кажу правду аби думали що обманюю
часом трясу аличу аби струсити пташок
часом сідаю на бордюр у голубину компанію
часом не читаю останню сторінку книжок

часом хочу аби очі мої осліпли
часом хочу помістити усіх голубів за грати
часом пишу верлібри
аби думали що не петраю римувати

вдаю дурня а вони насміхаються і не бачать сарказму
та коли дізнаються про свою біду -
більше не впускають мене на поріг

а я підходжу до найпершого храму
обертаюся і далі швидко іду
бо не маю милостині на всіх


Мирослав Лаюк, із поетичної збірки «Метрофобія»
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#429705
Юниор
Постов: 6
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 02.07.2015 11:50  
***
Ми з тобою без назв. Тому
Шаленіє безодня нас
І без одягу душу на споді
Кому ще за коробом треба час
Без назв. Без найменшого натяку. Дотику
Наших з тобою опадів
Переживань і пережитого
Газопровід ганяє нас
Так хотілося жити у житі
Через ліве плече подивлюсь
І замолиться сонце червоне
Нас немає. Точніше на нас – мотуз.
І вливають у чай як завжди бром
Ми з тобою без назв. Тому
Шаленіє безодня. Шкода.
Поїзд рушив до Бога на Колиму.
І змерзає вода


Григорій Семенчук
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#429720
Irma (Администратор)
Администратор
Постов: 2538
Пользователь в онлайне Профиль
В ответ на: Вірші 02.07.2015 14:20  
Кожного разу, коли вони зустрічалися...

Кожного разу, коли вони зустрічалися,
коли сварилися і сперечалися,
все перекочувалося і не закінчувалось,
і кожного разу повітря засвічувалось,
з очей виганяючи найменший сумнів,
і історія їхніх дивних стосунків
не мала продовження і жодного змісту,
але варта того, щоби її розповісти.

Коли вони втомлювалися і поверталися,
коли вивітрювалися і не віталися,
боролися вперто зі своїми видіннями,
і говорили тільки з псами і тінями,
вони трималися болю і відчаю,
знаючи, що тільки їхньою вбивчою,
понівеченою, північною ніжністю
можна посперечатися з вічністю.

І коли їх вчергове ламало і кидало,
і планети над ними пливли розхитано,
коли їх знаходили ранками тихими,
відслідковуючи їхнє дихання,
вони зупинялися в мороці теплому,
й освітлювали навколишню темряву
зірками, сигналками й сірниками,
переплітаючись язиками.

І кожного разу, коли їх відспівували,
відстрілювали і хором підспівували,
ніби життя кримінальних ангелів
вичитували з церковних євангеліїв,
переповідали їхню історію,
темну, спотворену і нескорену,
переписану,
недоговорену,
ними самими
вкотре повторену.

С.Жадан
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#432614
Эксперт
Постов: 355
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 12.09.2015 18:23  
Пом'яті простирадла
І укус в плече.
Коли той знак на спині заживе?

Нечемна кішка
Кігті розпускає,
Муркоче, зваблює, кохає.

Твій запах в просторі застряг.
І чути фразу -
Вигук: "Ах"

Я десь в тобі,
А ти в мені.
Загублені і ледь живі.

16.07.2015
© Богдан Кухта

Дихати тобою

Дихати тобою
До самого ранку,
Назвавши Весною,
Чекати світанку.

І хай все так просто:
Цей вірш, ритм і я.
Тримати за руку,
Шукати уста.

Від доторків ніжних
Мурахи по спині
Біжать, хороводять.
Ми їм ніц не винні.

Ти любиш глюкозу,
А я – шоколад.
Мурахи по тобі
Пробіглися в ряд.

Серйозні, як діти,
У нас всі слова.
Любов не купити –
Цілую в вуста.
12.07.2015
© Богдан Кухта

Вірші в КУТочку
Просто слова

Просто хочеться чути твій голос,
Уявляти, як кажеш: "Це я".
Хай злітають у небо нагору,
До Олімпу прекрасні слова.

Просто хочеться знати - ти поруч,
Обіймати, співати пісні.
Щось писати тобі загадкове
На світанку або при зорі.

Просто хочеться все це сказати
І начхати на їхні слова.
Ти для мене була цілим морем.
В морі різна буває вода.

Ти для мене... Не можу сказати.
Підібравши потрібні слова.
Знаєш, мила, я буду мовчати.
Очі в очі - читай в них сама.

28.06.2015 р.
© Богдан Кухта

Перший вірш
Написаний не нами -
Не про нас,
Не нашими словами.

Перший предок
Не складав слова -
Він любив, страждав,
Так як ти і я.

Перша ніч безсонна
Та її ім'я.
Як назвати жінку,
Що дала життя?

Крапка, риска, кома,
Дерево життя -
Перший вірш написано.
Шифр буква "Я".

08.06.2015 р.
© Богдан Кухта
 
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#433132
Эксперт
Постов: 355
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 21.09.2015 23:22  
Не подібні

Ми зовсім різні -
Непотрібні і смішні.
Ти п'єш вино,
А я говорю, що отрути не вживаю.

Ми протилежні полюси
І щоб там не було.
Тебе найбільше
Серед всіх кохаю!

Недоліки в нас
різні та плюси.
І кожний з нас,
То лиш йому відомий океан.

Візьми й долий
Джерельної води -
Розбав вино
І дай мені стакан.

14.09.2015 р.
© Богдан Кухта


Двоє

Вигинай своє тіло,
Твори щось дурне.
Покусані губи.
Все скоро пройде.

Потріскана шкіра,
Порізи на спині.
Ми вранці, як діти,
Ні в чому не винні.

Напружене тіло
Готове до бою.
Міняємо пози,
Сьогодні нас двоє.

04.09.2015 р.
© Богдан Кухта


Пігулки

Від простуди є пігулки,
Анальгін - від голови,
Різні є медикаменти,
Завари мені трави.

Щоб не пив - не помагає,
Все ж звучить твоє ім'я.
Лікарі мене питають:
"Чи існує? Чи жива?"

"Ніби так, а ніби ні.
Я заплутався в собі!"
"Це любов?"-
Хтось запитав.

Я всміхнувся
І сказав:
"Це залежність, наркота...
І сильнішої нема"

Лиш кохання
Так вбиває.
Кульпар, друже,
Вже чекає.

15.02.2015 р.
© Богдан Кухта
 
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#433216
ГУРУ
Постов: 7872
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 23.09.2015 10:21  
Садо-мазо какое-то.
 
Не совершай ошибок из-за моральных устоев!"Фонд"Isaac Asimov
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
ВверхОтветить
kylymy_150523.jpg

bezp_181120.gif

express.gif

pam_100221_02.jpg

bud_250323.jpg

brus_110423_02.jpg

pesok_220823_01.jpg