Головна arrow Новий форум
Новый Форум
Добро пожаловать, Гость
Пожалуйста Вход или Регистрация.
Забыли пароль?
Вірші Просматривают 1: [гостей - 1]
Вниз Ответить Избранное: 0

Сообщения темы: Вірші

#444090
Юниор
Постов: 1
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 22.04.2016 20:57  
Доброго всім, шановні літератори! Я є організатор літературної години на завтрішньому (23.04) Еко-фесті. І запрошую всіх хто має бажання прийняти в ньому участь, якшо Ви пишете, чи декламуєте вірші, звертайтесь за номером 0954684392, будемо раді Вас почути зі сцени фкстивалю (сходи "Кнєжи") о 16.00. Прошу вибачення, що пишу так пізно, проте якщо у Вас є бажання висловитися в літературному плані запрошую прийняти участь в моєму майбутньому проекті "літературний квартирник", який я планую зорганізувати залучивши талановитих поетів Охтирщини (і не тільки) зібравши всіх в "камерній" обстановці. Що це значить? А от що! Приємна атмосфера, талановиті люди, можливість висловитися - поділитися своїми літературними надбаннями, та просто і не просто приємний вечір в компаніїї креативних, творчих та неповторних. Якщо Вас це цікавить пишіть сюди:https://vk.com/raoulduke .
 
Редактировалось: 22.04.2016 20:58. Редактировал Рауль Дюк.
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#445798
Эксперт
Постов: 355
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 30.05.2016 17:33  
У нашій країні проквітає корупція.
І всіх влаштовує все, як завжди.
Хабарникам тим не потрібна інструкція,
Вони лиш кивають «давай» чи «зажди».

В результаті країна не прогресує:
Лікують нас вбивці, а вчать дурачки.
І знову таки, все ось тут регресує,
Хоч країна воює із всім цим роки.

З хабарами воює той самий хабарник,
Що завжди говорить «Ні хабарам!»
І вмить затикає грошима ***льник,
Все бере і дере з усіх хабара.

Водій вже не хоче возить по білету,
Жене пасажира під всі три чорти.
Бо бачте в село не дотягне карету,
Бо в дома чекають голодні коти.

Учитель доводить студента до сказу,
Не хоче ставить заслужений бал.
Покаже жестом проклятую фразу,
А потім знов збреше: «Не беру, і не брав.»

Навіщо ви гробите нашу країну?
Навіщо Сатану цілуєте в зад?
Хай краще учитель похвалить дитину,
А водій, хай зарплаті своїй буде рад.

Невже той хабарник, спить так спокійно,
Коли цей вбивця гуляє на волі?
І з’явиться завтра наступний покійний,
Принісши людям лиш привід для болю.

Тож закликаю, не беріть хабара,
Не давайте хабар і ви самі!
Не закидайте роботою гробаря,
Адже це може статися з вами.

Автор: Лерія Кот
 
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#447115
Мастер
Постов: 2732
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 07.07.2016 17:02  
Ліна Костенко

МІЖ ІНШИМ

Коли буду я навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
я для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
І боліла в мені іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
— Люди, будьте взаємно ввічливі!
І якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:

— Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!
 
Ми не вийдем з цього бою,
Ми не станем на коліна,
Стали ми на смерть з тобою,
Щоб не вмерла Україна.
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#447242
Эксперт
Постов: 355
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 14.07.2016 00:17  
Доброволець Тарас

В нас немає нічого святого,
Все програли давно Сатані.
Найстрашніше тут - це те, що старого
Закопали в квадратній труні.

Нам не треба ні чорта, ні Бога:
"Ми" прогнили до самого дна.
Хтось колись прокричав: "Перемога!",
Але досі триває війна.

В синє небо злітають мільйони,
Розсипається градом земля.
Не потрібні нові батальйони.
Добровольців минула пора.

Ти давно не говориш нічого,
Лиш на кухні шепочеш слова:
"Хоч залишили б житню хлібину,
Ми ж то знаєм, в країні біда!"

Прокидаючись вранці - за зброю.
Обійнявши свій любий АКа,
Доброволець Тарас засинає з чекою -
Він боїться проспати життя!

© Богдан Кухта
 
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#447959
Юниор
Постов: 5
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 05.08.2016 10:26  
Хорошие стихи)
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#448111
Мастер
Постов: 2732
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 08.08.2016 15:29  
Liudmyla Leshchuk

Всякі мислі у бошку полізли,
Всюди срач, а мене не *бе.
Все тому, що в моїм організмі
Надсерйозна нестача тебе.
Землетруси, борги, катаклізми
НАТО, ОБСЄ, ФСБ -
Всьо фігня, бо в моїм організмі
Наджорстока нестача тебе.
Погляд тьмяний і фізія кисла,
Лак обліз, брів ніхто не скубе -
Це піпєц, ще й в моїм організмі
Надкритична нестача тебе
В мене нєрви зовсім не жилізні
Ще день-два потерплю, но потом
Зглянусь я над своїм організмом
Й напітаю його віскарьом.
 
Ми не вийдем з цього бою,
Ми не станем на коліна,
Стали ми на смерть з тобою,
Щоб не вмерла Україна.
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#448549
Мастер
Постов: 2732
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 22.08.2016 16:04  
Ідоді життя відкриває цікавих людей в дуже незвичних ситуаціях - це Охтирка, дєтка!
Написано серцем:

Микола В.

Я люблю Україну

Я люблю Україну
Під час забуття,
Спустошені села
Й бродяг, вокзальне дитя.

Розібрані ферми,
Порубані сади
У моєму серці
Залишили сліди.

Несіяні поля...
Амброзія і ковила
У душі моїй
Смутком горя проросла.

У Африці
Таких доріг нема.
У нас - лише напрямок,
По пояс ями і трава.

А виплати як
Отримують батьки?
Такі, ніби вони покидьки.

У Європі ми
Лише одні
Лишилися на самоті.

Коли дітей бродячих
Більше, ніж собак,
То влада ж знає,
Що це так!

Люблю я спалений Чорнобиль,
Поліське й Королівку
І там, де народивсь,
Спалену домівку.

Люблю я всіх людей
До глибини душі,
До самої основи,
І завжди радий землякові.

Найбільше я люблю сестру -
Кохану Україну,
В гаях, річках,
Як бачу я калину.

Люблю в снігах, дощах
І хуртовинах, до неї лину
Вона мені,
Як мати сину.

Про що б я не писав,
Я її бачу, як перлину.
Любитиму завжди,
Ніколи не покину.

26.12.2013
м. Охтирка
 
Ми не вийдем з цього бою,
Ми не станем на коліна,
Стали ми на смерть з тобою,
Щоб не вмерла Україна.
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#448579
Юниор
Постов: 8
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 23.08.2016 16:04  
красивые стихи!
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#449909
Мастер
Постов: 2732
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 01.11.2016 20:55  
ПРОКИДАЙТЕСЯ, РІДНЕНЬКІ

Горе, мила моя Ненько,
Ходить по Країні…
Душу нищить незалежну,
У моїй родині.

Продає за гроші матір,
«Українська» влада…
Роздирає Батьківщину,
Проросійська «вата».

За нащадків помолився,
В холуї подався…
Закордоном краще жити,
Бідний зарікався…

Що ж ми, дітям, дорогенькі,
Будемо казати?
Про незламну Україну,
Пісеньки співати?

Прокидайтеся, рідненькі,
Ворог біля хати!
Не давайте московитам,
Клятим панувати!

Не мовчіть, не спіть, боріться,
Землю захищайте
І собі найкращу владу,
Швидше обирайте!

Олександр Кобиляков
 
Ми не вийдем з цього бою,
Ми не станем на коліна,
Стали ми на смерть з тобою,
Щоб не вмерла Україна.
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#450688
Эксперт
Постов: 251
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 02.12.2016 16:08  
Ніби і не знав її.
Всю ніч
сніг летить – розмірено і вбивчо,
і дерева дивляться в обличчя,
не відводячи своїх облич.
Ніби вилітаючи з країв,
де було захолодно й затісно,
входить поночі в порожнє місто,
кинуте надвечір без боїв.
І вона говорить:
«Не дивись».
І тримаєш марну обіцянку.
І розплющиш очі на світанку,
і побачиш. Вперше. Як колись.
Все як вперше – плетиво слідів,
теплий галас на подвір’ї школи.
Ніби і не знав її ніколи.
Ніби і не бачив цих снігів.
Ніби ночі точені ножі
не тримав, затиснувши, в долонях.
Сніг до ранку ляже на кордонах.
Сніг окреслить межі й рубежі.
Ніби він з її найбільших див –
сніг, що захлинається і дише.
Ніби і не знав її раніше,
не тримав,
не бачив,
не любив.

С.Жадан
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#450791
Мастер
Постов: 2732
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 07.12.2016 13:54  
Счастливые люди
Не думают матом,
Закутавшись в пледе,
Бессильно измятом;

Не лечатся виски;
Не спят с телефоном;
Не тянутся к риску;
Не курят с балкона;

Не дышат устало
Чужим никотином;
Не спят с кем попало;
Не пьют аспирина;

Не льют мимо чашки,
Чтоб выпить таблеток;
Не ходят в рубашке
В измятую клетку;

Не рвут фотографий;
Не ищут патрона;
Не плачут ночами
До хрипа и стона;

Не пишут «ответь мне»;
Не верят, как дети;
Счастливые люди –
Их нет в интернете.

© Валерия Яковенко
 
Ми не вийдем з цього бою,
Ми не станем на коліна,
Стали ми на смерть з тобою,
Щоб не вмерла Україна.
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#450807
Irma (Администратор)
Администратор
Постов: 2538
Пользователь в онлайне Профиль
В ответ на: Вірші 08.12.2016 21:40  
А ось іще один вірш,
аби довести їй, що земля
пласка й зникома,
що нею крутять дияволи музики,
що її поверхнею танцюють святі,
сходячи з небес на сільські весілля.
Ось іще кілька слів,
які мають змінити її ставлення
до природи божественного,
які мають переконати її в тому,
що всі ці
різдвяні розпродажі
завершаться страшним судом,
і що померлі встануть і шукатимуть
собі місце серед живих.
Тепер вона не зможе не повірити,
тепер вона не зможе робити вигляд,
що нічого не знає,
тепер усе напевне зміниться,
після цього вірша,
після ще одного вірша.
Чим можна ламати замки до сердець?
Лише словами, поставленими
з ніг на голову.
Чим можна заворожувати чужу любов?
Лише віршами, писаними
на сторінках біблії,
поверх детальних описів
апокаліпсису.
Але починається ще одна зима.
Але обривається ще одна розмова.
Прекрасний світ завмирає в очікуванні див.
Нікого ні в чому не можна переконати.
Ніхто не вірить у страшний суд.
І в поезію теж ніхто не вірить.
Тим гірше для вас.
Тим гірше.
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#450808
Irma (Администратор)
Администратор
Постов: 2538
Пользователь в онлайне Профиль
В ответ на: Вірші 08.12.2016 21:51  
Я спокій знав, я звідав смак блукань
І зрозумів закон буття живого:
пекельна чаша всіх випробувань
стає легкою, як доллєш спиртного.

Кто угадает автора?
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#451236
Эксперт
Постов: 355
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 28.12.2016 01:01  
 
Редактировалось: 28.12.2016 01:02. Редактировал не может быть.
 
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#454251
Эксперт
Постов: 355
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 12.04.2017 22:56  
Уходит все, ни что не вечно, уходят в даль вся горечь и печаль
И остается только память, лишь о хорошем что перечеркнуть нельзя
Пройдут года, мы будем помнить, ведь это время забыть нельзя
С улыбкой на лице я вспомню, все те минуты что подарила мне судьба!!!
 
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#454699
ГУРУ
Постов: 17144
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 09.05.2017 08:22  
Харошие стихи. И такое ощущение, что в них есть нехарошее предсказание ближайшего будущего для койково Особенно учитывая хто аффтор так может сётаки сбыться для снеговиков с конкретными хвамилиями

Без объявления весны
http://ruspioner.ru/cool/m/single/5414

внезапный
без объявления весны
взрыв солнца

по радио
предположили что
теплый фронт
наступает

люди разбежались
в разные стороны
засуетились —
у кого 8-е марта
у кого 86-е мартобря
а у кого и мартовские иды

в нашем дворе
тает лед на
хронической луже
из проталин лезут
трава и окурки

только
два снеговика
у подъезда
никуда не бегут и не лезут
неподвижны и
не покорны весне
последние против
целого мира стоят

не гордо а так
стоят
как обычно
держат линию
фронта
в неравнои борьбе

морозы ушли
и метели
зима ушла а они
не уходят
почерневшие
израненные острым
влажным ветром
обреченные

не спартанцы
не рыцари роланда
просто толстяки

кто оплачет их гибель?
кто восславит их подвиг?
кто сделает с ними
selfie mortale?

прощаите о снеговики
с круглыми глупыми лицами

в комическои вашеи
вальгалле
вспоминаите меня
единственного кто
ощутил родство с вами
расслышав в собственном
сжавшемся от жалости сердце
хруст соленого
алого льда
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#455083
Эксперт
Постов: 355
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 23.05.2017 21:29  
Дай проведу ладонью по щеке — Пускай, она не брита и колюча. Где был, что пережил — там… вдалеке? Молчи… Не говори… Так будет лучше. Я загляну в усталые глаза — В них отраженье водной талой сини. Увижу: горы… снег… вокзал … И легкую морщинку между ними. Скользну губами вдоль виска — Замечу в волосах твоих седины. И сдавит сердце, как в тисках. На ухо прошепчу тебе — мой милый… Позволь поцеловать мне этот шрам. Как часто жизнь не красит, а калечит. Твоя душа разбита — просто в хлам. Но все пройдет… Поверь, и время лечит. Мне не хватает рук тебя обнять И провести — спина… затылок… плечи… Я так боюсь однажды потерять Того, кого я думала — не встречу)

Ольга Солонская
 
Редактировалось: 23.05.2017 21:31. Редактировал не может быть.
 
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#455447
Мастер
Постов: 2732
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 12.06.2017 17:17  
З випаленими очима й залізом в ключиці
жити далі потрібна вагома причина.
І вона говорить йому, дивлячись в застиглі очниці:
не хвилюйся – тепер я буду твоїми очима.
Я завжди зможу дати якусь пораду.
Я оповідатиму, яка погода.
Я тебе надто люблю, щоби казати неправду.
Твоє небажання жити – просто погорда.
А він відчуває, що в тілі його забагато металу,
А він знає, як чорно буде йому до кінця його віку.
А він чує голоси тих, хто виходить з вокзалу.
А він знаходить сльозу, торкнувши мертву повіку.
І каже: тоді розкажи мені, чого я не бачу?
З чого зараз складається небо над нами?
Скажи, як ти переконуватимеш мою душу незрячу?
Скажи, як домовлятимешся з моїми снами?
Ти не бачиш, - говорить вона, - як нам бракує удачі,
як вперто протоптують стежку ранкові трамваї,
а ще не бачиш, як постаріли ті, кого ти бачив,
і як забувають про тих, кого вже немає.
Я зможу, - говорить вона, - бути легкою, як видих,
бути як звір, що нікому не вчинить кривди.
Єдине, чого не зможу –
зробити так, щоби ти забув про своїх загиблих,
щоби тобі не снились ті, хто ніколи не прийде.
…І навіть якщо ця зима буде тривати роками,
навіть якщо світ болітиме кожним вдихом –
будь його диханням і руками,
будь голосом його, будь його сміхом.
Маєш тепер бачити за тих, хто не бачить,
Маєш тепер любити за тих, хто не любить,
Цієї зими навіть дерева стоять, неначе
вони теж втомилися, вони теж, як люди.
Будь продовженням його збитих пальців,
будь закінченням його довгих речень.
Зимове небо над вами вранці
складається з доказів і заперечень.

Сергій Жадан
 
Ми не вийдем з цього бою,
Ми не станем на коліна,
Стали ми на смерть з тобою,
Щоб не вмерла Україна.
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#455595
Мастер
Постов: 2732
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 21.06.2017 09:53  
Liudmyla Leshchuk

Усі кудись спішать, нервуються
В них гємор, головняк, борги,
А я іду собі по вулиці,
Читаю в голові стіхи.
Хоч сонце світить всім однаково -
Та більшість дивляться під ноги.
А в мене на чолі - так знаково -
Відбиток коврика для йоги.
З днем йоги, йоги!
 
Ми не вийдем з цього бою,
Ми не станем на коліна,
Стали ми на смерть з тобою,
Щоб не вмерла Україна.
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#455675
ГУРУ
Постов: 17144
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 26.06.2017 14:52  
Тема про крим, але вірші. Совєтський класик, однака

В ноябре сезон закрыт. Замерли курорты.
А в Крыму фашист сидит, К берегам припертый.
Перерезали пути пушки да винтовки,
И фашисту не найти дверцы в мышеловке.

Он мечтал собрать в Крыму много винограда.
Но теперь уже ему ничего не надо.
Смотрит в даль морскую он, хмурый и печальный.
Для него теперь сезон настает купальный.

Самуїл Маршак
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
ВверхОтветить
kylymy_150523.jpg

bezp_181120.gif

express.gif

pam_100221_02.jpg

bud_250323.jpg

brus_110423_02.jpg

pesok_220823_01.jpg